Dec. 14th, 2015

uka_didych: (Default)

Частина 1.

Наприкінці літа і на початку осені Львів жив не війною. Львів жив очікування місцевих виборів. За невеликим винятком, старі обличчя і старі методи.

На той момент волонтери стали силою, якій довіряє суспільство, і за підтримку волонтерів розпочалася справжня війна. Деякі сили ввели їх у списки, деякі створювали власні кишенькові волонтерські осередки, треті посилено піарилися на допомозі армії. "Допоможи фронту" теж не оминуло. За право сказати в рекламі "нас підтримує "Допоможи фронту"" нам обіцяли захмарні суми. Ні, не хабар і не в кишеню, виключно на добру справу. Ми згодні були сказати, пан такий-то, кандидат в мери, купив солдатам стільки то тепловізорів. Але ми не готові були сказати "ДФ підтримує пана такого то чи його силу". Бо ДФ - це кілька десятків людей з різними політичними поглядами. І об’єдналися вони зовсім не навколо політики. А конвертувати нашу репутацію і людську довіру в голоси для сумнівних організацій, які ставлять перед собою зовсім інші цілі, ми не мали права. 

"Ука, але ж чесні люди мають іти у владу! Інакше в державі нічого не зміниться!", переконував мене один із моїх хороших друзів. Згодна. Але не так. Не через старе болото, не в командах, на діяльність яких вони не мають впливу, і які їх використають, дискредитують і викинуть. От якби на обласному рівні запровадили щось на кшталт волонтерського десанту, де б волонтери могли би застосувати свої вміння у виконавчій владі, щоби щось там змінити, і водночас не стати сліпим інструментом в чужих руках, залишаючись незалежними, от під таке ми би підписалися. 

Накаркала. Розмова була в вересні, а в жовтні до Львова приїхав Алєкс Ліпіріді з ідеєю Центрів допомоги учасникам АТО. Базово ідея виглядала просто розкішно. При кожній ОДА створюється Центр з 5 волонтерів (саме волонтерів, а не "громадськості", як потім з’явилося в положенні), які НЕ стають державними чиновниками, натомість отримують доступ до інформації, контакти з департаментами з командою "прислухатися", прямий канал на АП. "Ваше завдання - не заміняти собою державу, як ви це робили в ролі волонтерів, а зробити так, щоб держава виконувала свої функції. І пропонувати вдосконалення. Ваше слово в АП буде важити більше за слово голови ОДА, вам буде зелене світло в усьому, що пов’язано з АТОвцями", - було сказано нам прямим текстом. "Маєте 3 дні, дайте 5 прізвищ". 

Виглядало заманливо. Шанс перейти з режиму вогнегасника на системну роботу, не збирати гроші на те, що має забезпечити держава, а подбати, щоб держава це таки забезпечила, зупинити зловживання, коли під виглядом АТОвців і під прикриттям АТОшних організацій виділяють землю своїм, зводять незаконні багатоповерхівки, віддавши у відкупне кілька квартир, відправляють закордон дітей чиновників, засвоюють величезні бюджети під програми реабілітації, які залишаються на папері, - це був той шанс, яким знехтувати було би злочином. Ми ж бо - ідеалісти... Щоправда, вже тоді були серед нас люди з досвідом роботи у владі, які казали: "ви справді думаєте, що вас туди хтось пустить?" Гм... Принаймні, ми на це сподівалися. І зробили все цивілізовано. Зібрали збори, провели вибори. На ці збори прийшло ряд представників організацій з абревіатурою «АТО» в назві. Цікаво, але основна теза, з якою вони прийшли: «волонтери не будуть ділити нашу землю» і «ви нам помагали, а тепер ми самі, йдіть лісом». Риторика була відверто образливою, але ми звикли з повагою ставитися до тих, хто воював, навіть якщо це директор магазину мисливського спорядження, який від початку війни продає це спорядження родичам мобілізованих із величезними націнками. Тому спробували погасити конфлікт цивілізовано і пояснити, що до поділу землі Центр не матиме ніякого стосунку. Наче вдалося. Представники цих ГО висунули своїх претендентів. Один із них, Тимур Баротов, пройшов рейтинговим голосуванням. Щоправда, після завершення зборів, одна з представниць цих ГО, Леся Турашвілі заявила, що «цього так не залишить» і «цей Центр нікому не потрібен».

ОДА поаплодувала, провела пресуху і представила 5-ку, Богдан як керівник поїхав на зустріч з Президентом, а потім...

А потім система оговталася. Губернатор виявився у відпустці через вибори, його заступник - теж, розпорядження підписувати було нікому, а в офіційному положенні замість волонтерів з’явилися "представники громадськості".

Частина 2 тут.

March 2017

S M T W T F S
   1234
5 67891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 23rd, 2017 08:45 am
Powered by Dreamwidth Studios