uka_didych: (keep)
А мене нині відпустило, і зникла тривога.
Проспала все на світі. Після 11 подзвонив Богдан, розбудив. Вони пару годин перекимарили і йдуть знову.
А ми пішли до церкви, не вмикаючи новин. Після Літургії - молитва за мир в державі. Потім підійшла якась бабця: "Хочу Вас спитати, бо погано чую: то за Україну молилися?" Так бабцю, за Україну. Бабця плакала, в мене теж сльози виступили...
Прийшла, увімкнула 5й канал, а там над майданом слабенький і такий потужний голос Блаженнійшого Любомира. А потім лунав гімн.

Я ще не знаю, які плани в опозиції, і чим то все закінчиться. Але я впевнена, що відкриті минулої ночі двері монастиря для тих студентів були символом того, що Бог не полишає нас у своїй опіці.
А тому, нема злого, аби не вийшло на добре.
uka_didych: (совеня)
Із сьогоднішньої Літургії:

10. Жінку цнотливу - хто її знайде? | Ціна її вища над перлини! 11. Серце її мужа покладається на неї; | йому не бракуватиме прибутку. 12. Вона чинить йому добро, не зло, | покіль віку в неї. 13. Дбає про льон та вовну, | радо працює власними руками. 14. Вона, немов ті кораблі купецькі, | здалека хліб привозить. 15. Встає удосвіта, дає домашнім їжу, | і пай своїм слугиням. 16. До поля придивляється і його купує, | і з власних рук дорібку виноградник садить. 17. Стан вона свій підперізує міцно, | й береться жваво до роботи. 18. Бачить, що її праця процвітає, | світло її вночі не гасне. 19. Руки до кужеля простягає, | а пальці її держать веретено. 20. Вона для вбогого розтуляє долоню, | нужденному подає руку. 21. Сніг не страшний для її хати, | бо вся її сім'я одягнена подвійно. 22. Покривала вона собі готує, | льон тонкий і порфіра - її одежа. 23. Мужа її шанують у воротях, | як засідає зо старшинами краю. 24. Вона тче тонке полотно й продає, | і пояси купцеві доставляє. 25. Сила й гідність - її одежа, | і вона собі сміється з прийдешнього дня. 26. Уста свої з мудрістю відкриває, | доброта науки на язиці в неї. 27. Ретельно наглядає за ходом справ у хаті, | хліба не знає їсти, нічого не робивши. 28. Діти її встають і її величають, | муж її теж її вихваляє. 29. Сила було жінок цнотливих, | ти ж перевищила усіх їх. 30. Краса - річ оманлива, врода - марна; | жінка, що Господа боїться, - така хвали достойна! 31. Дайте їй з того, що надбали її руки, | і нехай її вчинки хвалять її при брамі.
uka_didych: (зануда)
Мала трохи продих з роботою, і продовжила читати Льюїса.
"Хроніки Нарнії" мене не зачепили, а от його "Космічна трилогія" дуже навіть пішла.
Ми звикли сприймати віру і релігію зі сторони. Начебто і віримо, але по-справжньому переживають присутність Бога, по-справжньому приймають Біблійне життя без огляду на умовності сучасного суспільства - одиниці. Для нас безумовним є матеріальний світ з його законами і умовностями. А віра і Бог - це щось зовнішнє, до чого мають дотичність окремі люди, що певним чином впливає на суспільство, однак не є його невід'ємною частиною. Ми говоримо про "поступ Церкви в ногу з часом", що, якщо вдуматися в суть Церкви, мало би бути нонсенсом. Ми говоримо про консервативність чи радикальність у вірі, тим самим порівнючи позачасове з часом.
Льюїс пропонує змінену систему координат. В його світах Бог, віра, любов - це те, що є безумовним, заледво не матеріальним,  а все решта - побічне, ефемерне, нетривке, часто - нелогічне.

Сьогоднішня цитата з "Пелеандри":

— Я была такая молодая, вся моя жизнь была как сон… Я-то думала, меня ведут или несут, а я шла сама…

Рэнсом спросил ее, что это значит.

— То, что ты показал мне, — продолжала она, — это ведь ясно, как небо, но раньше я не видела. А это происходит каждый день. Я иду в лес, чтобы найти там еду, и уже думаю об одном плоде больше, чем о другом. Но я могу найти другой плод, не тот, о котором думала. Я ждала одну радость, а получила другую. Раньше я не замечала, что в тот самый миг, когда я нахожу этот плод, я что-то… ну, выбрасываю из головы, о чем-то забываю. Я еще вижу тот плод, который не нашла. Если б я захотела… если б это было возможно,.. я могла бы все время глядеть только на этот плод. Душа отправилась бы искать то, чего она ждала, и отвернулась бы от того, что ей послано. Так можно отказаться от настоящего блага, и вкус плода, который ты держишь, покажется пресным по сравнению с тем плодом, которого нет.

Рэнсом перебил ее:

— Ну, это не то же самое, что найти незнакомца, когда надеешься встретить мужа.

— Именно так я все и поняла. Ты и Король различаетесь куда больше, чем два плода. Радость встречи с ним и радость от нового знания, которое ты мне дал, меньше похожи друг на друга, чем вкус разных плодов. Когда разница так велика и благо, которое ты ждешь, так важно, первая картинка держится в уме гораздо дольше, сердце бьется много раз, после того, как уже пришло иное благо. Вот это чудо, эту радость ты и показал мне, Пятнистый, я сама отвернулась от того, чего я ждала, и приняла то, что мне послано, сама, по своей воле. Можно представить себе иную волю, иное сердце, которое поступит иначе — будет думать только о том, чего оно ждало, и не полюбит то, что ему послано.

— В чем же здесь чудо и радость? — спросил Рэнсом.

Мысль ее была настолько выше его мыслей, глаза сверкали таким торжеством, что на Земле оно непременно обернулось бы презрением, но в этом мире презрения нет.

— Я думала, — сказала она, — что меня несет воля Того, Кого я люблю. А теперь я знаю, что по своей воле иду вслед за Ним. Я думала, благо, которое Он посылает, вбирает меня и несет, как волна несет острова, но это я сама бросаюсь в волну и плыву, как плывем мы, когда купаемся. Мне показалось, что я попала в ваш мир, где нет крыши, и люди живут прямо под обнаженным небом. Это и радостно и страшно! Подумать только, я сама иду рядом с Ним, так же свободно, как Он Сам, Он даже не держит меня за руку. Как сумел Он создать то, что так отделено от Него? Как пришло Ему это в голову? Мир гораздо больше, чем я думала. Я думала, мы идем по готовым дорожкам, а дорожек нет. Там, где я пройду, и будет тропа.

—А ты не боишься, — спросил Рэнсом, — что когда-нибудь тебе будет трудно отвернуться от того, что ты хотела, ради того, что пошлет Малельдил?

— И это я понимаю, — ответила она. — Бывают очень большие и быстрые волны. Нужны все силы, чтобы плыть вместе с ними. Ты думаешь, Малельдил может послать мне и такое благо?

— Да, такую волну, что всех твоих сил будет мало.

— Так бывает, когда плаваешь, — сказала Королева, — в этом-то и радость, правда?

— Разве ты счастлива без Короля? Разве он тебе не нужен?

— Не нужен? — переспросила она. — По-твоему, что-то в мире может быть не нужно?

uka_didych: (совеня)



Встань, Лазарю, встань! Я у смерті тебе забираю –
Душа повертається в тіло легенько, як дим.
Встань, Лазарю, встань! Ти вже був на дорозі до раю –
Та що ж, коли пекло без тебе найближчим твоїм...

Встань, Лазарю, встань! То не щастя – то просто потреба
Ще трохи по грішній землі потягнути шлею.
Йди, сестрам своїм поклонися. Ще встигнеш до неба;
Я тільки життя – я тобі небагато даю...

Побудь трошки дивом, бо людям так хочеться дива,
Бо кари їм звичні, що рік – то потоп, то чума...
Встань, Лазарю, встань, і живи собі довго й щасливо –
Аж поки не стрінемось там, де вже смерті нема.

Встань, Лазарю, встань! Розмотайте його, іудеї,
І вже по-новому вітайтеся: "Лазар воскрес!.."
Я смерть переміг, але скоро помирюся з нею –
Я маю ще їй доручити останнє з чудес.

Розходиться курява... Тане юрба на майдані,
Хтось молиться в небо, хтось нишком змотав полотно, –
А вітер вже пахне оливами із Гефсимані
І тесаним деревом – запах, забутий давно...

Кінчається стежка, бо має початись дорога.
Хто світло несе – не спіткнеться, пройде до кінця.
Йди, Лазарю, йди, тридцять літ тобі славити Бога...
Дзвенять тридцять шекелів... Юда пошив гаманця...

(Ігор Жук)
uka_didych: (sova)
Originally posted by [livejournal.com profile] lesyaorobets at Напишемо разом нову книгу Блаженнішого Любомира?
Нещодавно Любомир Гузар, Голова Української греко-католицької церкви [livejournal.com profile] cerkva_ugcc, презентував заключну аудіо книгу своєї трилогії під назвою «Дорого до Бога». Мабуть, мені як політику не слід такого писати, проте я не знаю жодного іншого сучасника, хто б міг претендувати на звання морального Авторитета нації. Хіба ще Ліна Костенко.

Кожна книга трилогії: «Дорога до себе», «Дорога до ближнього» та «Дорого до Бога», - це невимірна глибина життєвого досвіду та господньої мудрості, викладена у форматі коротких відповідей Блаженнішого на питання співрозмовник.

Ділюся з френдами гарною новиною (ви будете першими, хто її дізнається). В другій половині лютого Блаженніший Любомир почне працювати над ще одною трилогією під загальною назвою «Суспільство», в яку увійдуть книги «Суспільство і влада», «Суспільство і бізнес», «Суспільство і закон».

Мені випала велика честь і відповідальність бути співрозмовником Блаженнішого в першій книзі трилогії. Власне цією можливістю і хочу поділитися з вами. Основний задум книги – донести сьогоднішнім українським політиками (і тим, хто їх замінить) християнський погляд на державне управління, щодо СЛУЖІННЯ і ЖЕРТОВНОСТІ задля блага свого народу.

Пропоную усім бажаючим долучитися до цієї аудіо книги своїми запитаннями. Обіцяю озвучити Любомиру Гузару запитання від френдів, які здобудуть найбільше вашої підтримки. Механізм наступний: запитання пишіть в коментах під постом (також треба зробити репост у вашому блозі, або у Facebook, Twitter; лінк поставити разом із запитанням), а підтримку висловлюйте в їх обговореннях. Підсумки голосувань підведу окремим постом 14-го лютого.
Нижче ви можете прослухати аудіо з «Дороги до Бога».



А це пости, де ми з вами вже слухали і обговорювали частини «Дороги до себе» і «Дороги до Ближнього»:

«Ціль є не тільки говорити, але будувати», - Любомир Гузар про журналістів і свободу слова.

Любомир Гузар: Відпочинок - це є обов'язок

Любомир Гузар: «Не щоб купити шлях дитині в життя, бо це дуже її мститься пізніше»

Як ковток холодної води у спеку

P.S. Друзі, прошу підтримати збір запитань, аби найцікавіші з них були поставлені Блаженнішому.


uka_didych: (совеня)
Не маю ні часу ні бажання вступати в дискусії, котрі розвиваються довкола цього питання але вважаю потрібним висловити свою позицію.
Я вважаю ЕКЗ неетичним, однак цей Нобель мене навіть не дивує. В світлі останніх подій, на зразок цієї, це ще найбільш невинна річ.
Ну і відео для контрасту

uka_didych: (совеня)
Як же я люблю проповіді отця Еджідіо. Вони дуже короткі, але завжди змістовні, і пропонують нестандартний погляд на вже знайомі нам аж до стереотипу теми Євангелія. Змушують думати...

Сьогодні, звісно, мова йшла про Марту і Марію. Ми вже давно звикли до їх протиставлення, Марія ж бо "вибрала кращу частку, що не відніметься від неї". Однак, ніде в Євангелії не вказано, що Марта вибрала погану. Ні, вона вибрала іншу, частку важкої праці і піклування, однак саме "жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім"...
uka_didych: (совеня)

Закон бо предтечею був і слугою благодаті й істині. Істина ж і благодать слугами суть майбутньому віку, життю нетлінному. Як закон привів узаконених до благодатного хрещення, так хрещення впускає синів своїх у вічне життя. Мойсей бо і пророки про Христове пришестя повідали, а Христос і апостоли  його — про воскресіння і про майбутній вік.

(...)

Отож про закон, Мойсеєм даний, і про благодать і істину, які з'явилися через Христа (Іоанн 1, 17), повість ся і про те, чого досяг закон і чого досягла благодать,- спершу закон, а потім благодать; спершу тінь, а потім істина.

Образ же закону і благодаті — Агар і Сарра, спершу — рабиня, а потім — вільна. Аби зрозумів той, хто читатиме, як Авраам бо в юності своїй Сарру мав за жону собі, вільну, а не рабиню (Буття 16, 1-16), так і Бог з передвіку зводив і умислив сина свойого у світ послати і тим у благодаті себе явити.

Сарра ж не народжувала, бо була неплідна, власне, була не неплідна, а замкнута божим помислом, щоб на старість розродитись.

Безвісною ж бо до часу і затаєною премудрість Божа була од ангелів і людей, не як неіснуюча, а як прихована, щоб виявитись наприкінці віку.

Сарра ж сказала Авраамові: «Се замкнув мене Господь Бог не народжувати. Увійди бо до раби моєї Агарі і народи од неї» (Буття 16, 2).

Благодать же сказала Богу: «Як не настав ще час зійти мені на землю і спасти світ, то зійди на гору Сінай і закон встанови».

Послухав Авраам мови Сарриної і увійшов до раби її Агарі.

Послухав же і Бог благодаті словес і зійшов на Сінай.

І народила Агар-рабиня од Авраама рабинича, і нарік Авраам його Ізмаїлом.

Зніс бо і Мойсей із Сінайської гори закон, а не благодать, тінь, а не істину.

По сьому, коли вже старі були Авраам і Сарра, з'явився Бог Аврааму, як сидів той перед дверима шатра свойого опівдні при дубі мамврійському. Авраам же вийшов назустріч Йому, поклонився Йому до землі і прийняв Його в шатро своє (Буття 18, 1-33).

Коли ж вік сей став до кінця наближатися, навідав Господь рід людський і зійшов із небес, в утробу дівиці ввійшовши. Прийняла його дівиця з поклоном у шатро плоті своєї безболісно, кажучи так до архангела: «Я раба Господня, хай же буде мені по мові твоїй» (Лука 1, 38).

Тоді бо одімкнув Бог лоно Саррине і, зачавши, народила вона Ісаака, вільна — вільного (Буття 21, 1-3).

І як навідав Бог людське єство, з'явилося безвісне й утаєне, і народилася благодать і істина, а не закон - син, а не раб.

Слово про закон і благодать

Це я так і не подужала цілком послання до римлян, довелося почати з простішого...
Почуваюся неофітом, що приівдкрив завісу істини...
uka_didych: (совеня)
Читаю послання св.апостола Павла до римлян.
Мізки місцями скручуються в трубочку. Відкладаю, аби все стало на місце, перечитую знову.
Ото гімнастика для думалки...
uka_didych: (moskali)
Думала викласти вже з перекладом, але до середи точно не матиму часу. Тому гуглівська перекладачка вам в поміч.
Наразі читайте англійською в жж Кіпіані. Сподіваюся, найближчим часом на РІСУ буде переклад.
uka_didych: (совеня)
Другий рік під час Посту ходжу з плеєром. Слухаю це:



Канон св.Андрея Критського


До речі, а зустрічав хтось в мережі текст українською?
uka_didych: (совеня)
Походила нетом, почитала епід.новини. Починаю усвідомлювати, що твориться...

Бажання їхати в Рожнятів у мене виникло абсолютно спонтанно і на рівному місці. Зазвичай я туди їздила радше з примусу, щоб перевітрити дітей, сама не дуже охочетам сиділа.

Імовірність швидко зробити Інтернет на 4-5 днів була мінімальною - шансів, що самопальна антена з розбитим корпусом пережила рік і працюватиме без морочного ремонту чи заміни було обмаль, а провозитися пару днів, викласти кошти, щоб потім 1-2 дні покористуватися - безсенсовно.

В останній день почала кашляти Дарця і молодші не були зовсім здорові - раціо казало, що треба залишатися.

На вихідні нас не було кому забирати до Львова, пропадало принаймні 2 дні навчання в дітей.

В Ліди в садочку в пт мало бути свято осені, і вона вже готувалася бути капустою.

Ми забрали плиту з розкрою, треба робити меблю в дитячу, а чоловік сам не збере, бо я планувала, а в моїх кресленнях від руки дідько ногу зломить.

Стало гірше бабусі, її треба було забирати до Львова, а сумістити наш виїзд і її приїзд до Львова в силу специфіки було доволі накладно, ще й тато захворів. Плюс до того без бабусі з хворими дітьми я практично замкнена в хаті - навіть до магазину толком не піти, їх самих не лишиш - хату рознесуть.

Одним словом, все складалося проти. І навіть чоловік, котрий завжди йде в мене на поводу в таких вилазках, засумнівався і почав пропонувати залишитися. Моя логіка казала так само, і тільки якийсь геть нелогічний внутрішній голос волав "хочу в Рожнятів!!!!!!"
І, дякувати Богу, я таки послухала того внутрішнього голосу. І тільки тепер усвідомила, до чого це було...
uka_didych: (совеня)

Католики у Сполучених Штатах просять про молитву!

Якщо ти проти припинення вагітності.

Від лорда Джвіда Альтона щодо справи USA Freedom of Choice Act

21-22 січня 2009 року у США Конгрес розглядатиме закон про свобод у вибору (FOCA) . FOCA - це хвороблива сторінка у книзі припинення життя.

Якщо рішення вдасться проштовхнути, то будуть усунуті всі обмеження щодо
припинення вагітності:

1) всі лікарні, включно з католицькими, зобов'язані будуть переривати вагітність за бажанням клієнта. Єпископи будуть змушені закрити всі католицькі лікарні, а це близько 30% всіх лікарень США.

2) аборти під час родів будуть легальними і без будь-яких обмежень.

3) платники податків оплачуватимуть аборти.

4) вже ніхто не зобов'язаний буде вимагати інформування батьків про аборт
їхньої дочки.

5) кількість абортів у США може зрости мінімум на 100 тис.

6) До того ж, у майбутньому можлива поправка, що дозволятиме жінкам вбивати
дитину за певних обставин (зґвалтування, синдром Дауна і под).

Як католики, як християни, ми закликаємо усіх віруючих стримати це
страхітливе рішення до того, як воно стане законом.

План такий: читаємо дев'ять днів молитви і постимось від 11 січня. (відколи
дізнались ми про це)

Для католиків це буде молитва Розарій за те, щоб зупинити FOCA. Для
некатоликів - пропозиція молитися у тому ж намірі, також дев'ять цих днів.

Часу лишилось мало, тому потребуємо оперативної дії.

Закликаємо:

1) розіслати цей заклик
2) зробити це швидко
3) молитись щодня до 22 січня
З Богом можливе все! Пам'ятаємо: сила молитви безсумнівна!

ПРИЄДНАЙСЯ! Якщо ти - проти вбивства беззахисних діток.
Хай Господь вас благословить!

взяла у [livejournal.com profile] oksamytka 
uka_didych: (совеня)
Незважаючи на глибоке священиче коріння, я ніколи не помічала за татовою родиною особливої побожності. Традиції - Свят.вечір, Великдень - були. А поза тим... Чого варте лише те, що, маючи в родині священика, тата охрестили лише в дорослому віці, а мене в рік лише тому, що наполягла мамина мама: "нехрещену дитину мені не везіть!". Водночас в матеріальному плані практично всі реалізувалися. Кожен зумів і вивчитися, і нагромадити, і відбутися. І разом з тим все таки зуміли зберегти оту справжню єдність і взаємовиручку, котра мене завжди захоплювала в інтелігентних (не міщанських) галицьких сім'ях.

А потім, уже в пострадянський період, стався якийсь дивний перелом. Будучи заглиблена в свою сім'ю. я практично не мала нагоди спілкуватися з дальшими родичами, лише від тата довідувалася новини, тому була переконана, що до церкви повернулася лише бабуся - уже багато років вона постійно ходила на Літургії, її відвідували сестрички-служебниці, спершу збираючи інформацію про отця Селецького, а потім і просто так. І лише вчора я з подивом помітила, що ці зміни торкнулися в дивний спосіб усієї родини. При чому, це навернення не показне, у вигляді дотримання традиці і ходження до церкви в неділю, а справді глибоке, справжнє. Воно торкнулося не кожного особисто, але кожної гілки - у кожній сім'ї є людина, котра прийшла до Бога, і через котру, хочеться вірити, прийде до Бога і вся сім'я.
Учора на поминках то все надзвичайно точно і глибоко резюмував вуйко, на перший погляд несерйозна ще доволі молода людина, веселун, музикант, балагур - тим більш дивно звучали ті слова з його вуст.

За роки радянської влади було всяке. Хтось боявся зізнатися в приналежності до роду, відійшли від віри, заглибилися кожен у своє виживання. Але родина вижила, вціліла, благополучно хай і важко пройшла через війни і репресії. За кожною долею відчувалася рука Божа. Бо ми - покоління, намолене нашими предками. Ми вціліли завдяки їх молитвам. І тепер наша черга докластися до тієї молитовної скарбниці роду. Прийшла наша черга молитися і за них, тих, то відійшов, і за тих, хто ще живе. А особливо - за своїх дітей. І всі ми до цього тепер прийшли. Хтось швидше, хтось пізніше, кожен по своєму, але прийшли. Бо ми - намолене покоління...

Чомусь мене дуже глибоко зачепило оце словосполучення...

March 2017

S M T W T F S
   1234
5 67891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 21st, 2017 01:42 pm
Powered by Dreamwidth Studios