uka_didych: (зануда)
Так, це потрібно записати, щоб не забути.

Ліда почала никатися з книжклю, в тому числі під ковдрою з ліхтариком. Прочитала першу частину "Моллі Махлюй", взялася за другу.
Початок 2го класу. В перший йшла, не вміючи читати.

Невже в мене буде ще одна читаюча дитина?
Може і в Риськи в такому середовищі прокинеться бажання?

Ну і щоб 2 рази не вставати, Дарка ковтнула "Голодні ігри". Що їй тепер підсунути?

Форум

Sep. 14th, 2013 09:43 pm
uka_didych: (зануда)
Цього разу йшла на форум, чітко знаючи, за чим. То ж часу потратила небагато, ну а грошей - як завжди.

Перш за все, їхала заради презентації збірки "Вавілон" Ігора Жука. Вперше з його творчістю познайомилася на якихось співочих посиденьках. Зараз навіть не згадаю, що то було - чи то посиденьки в братстві, чи то чийсь ДН, - але була гітара, і ми співали. А от пісню пам'ятаю добре, то була "Посвята галицькому стрілецтву", "...Хлопці, до бою! - ми свій полк докупи в небі позбираєм"... Потім розжилася збіркою мп3 на компі, ну а потім - всесильна гугля і ютуб.

З біблійного циклу ми не співали нічого, але зачепив він мене чи не найбільше. Хоча в анотації і написано, що це не проповідницькі пісні, однак це таки проповідь, і в сучасних реаліях дуже сильна проповідь. Яка змушує перечитувати і задумуватися. Дивитися на звиклі, майже заяложені біблійні історії, котрі ми всі знаємо напам’ять, - і це часто заважає сприймати їх, - зовсім інакше, свіжо, несподівано.

То я сп'яну кричу в Божу твердь:
– А свого ти послав би на смерть –
Подивившись при тім йому в очі?!.

І почулося Слово просте –
Наче вітер пробіг по подвір'ю:
– Будь спасен, Аврааме, за те,
Що мені ти довірив дітей –
Я їм теж колись сина довірю...



Тепер маю його весь і на диску і в книжці, ще й з автографом автора. Звісно, зараз не проблема скачати, і тексти всі є в мережі, але саме це мені захотілося мати матеріально.
1006045_520709657998411_117134774_n

Крім того купила дітям ще дві книги з серії "Обережно, дівчатка" Видавництва старого Лева. В кого дівчатка віком десь від 8-9 і далі - дуже рекомендую. І "Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах" Стронга. Це чи не єдиний автор, якого з запоєм читає моя Риська.  Шалено хотіла потрапити на презентацію, однак прихворіла.



А ще купила Мухарського. Орест Лютий став для мене відкриттям цього року. От не сподівалася я від "Ви ще не в білому? Тоді ми йдемо до вас" такої глибини. Читала уривки його текстів в мережі, тепер от розжилася трьома книжечками.

Хотіла ще взяти одну з найгеніальніших, на мою думку, книжок для малят від Абабигаламаги - "Вовк і семеро козенят" (у них всі книги чудові, але таких розкішних і навчальних ілюстрацій я більше не бачила) - для малих похресників, але її вже не було. Доведеться ще пошукати.
uka_didych: (зануда)
Мала трохи продих з роботою, і продовжила читати Льюїса.
"Хроніки Нарнії" мене не зачепили, а от його "Космічна трилогія" дуже навіть пішла.
Ми звикли сприймати віру і релігію зі сторони. Начебто і віримо, але по-справжньому переживають присутність Бога, по-справжньому приймають Біблійне життя без огляду на умовності сучасного суспільства - одиниці. Для нас безумовним є матеріальний світ з його законами і умовностями. А віра і Бог - це щось зовнішнє, до чого мають дотичність окремі люди, що певним чином впливає на суспільство, однак не є його невід'ємною частиною. Ми говоримо про "поступ Церкви в ногу з часом", що, якщо вдуматися в суть Церкви, мало би бути нонсенсом. Ми говоримо про консервативність чи радикальність у вірі, тим самим порівнючи позачасове з часом.
Льюїс пропонує змінену систему координат. В його світах Бог, віра, любов - це те, що є безумовним, заледво не матеріальним,  а все решта - побічне, ефемерне, нетривке, часто - нелогічне.

Сьогоднішня цитата з "Пелеандри":

— Я была такая молодая, вся моя жизнь была как сон… Я-то думала, меня ведут или несут, а я шла сама…

Рэнсом спросил ее, что это значит.

— То, что ты показал мне, — продолжала она, — это ведь ясно, как небо, но раньше я не видела. А это происходит каждый день. Я иду в лес, чтобы найти там еду, и уже думаю об одном плоде больше, чем о другом. Но я могу найти другой плод, не тот, о котором думала. Я ждала одну радость, а получила другую. Раньше я не замечала, что в тот самый миг, когда я нахожу этот плод, я что-то… ну, выбрасываю из головы, о чем-то забываю. Я еще вижу тот плод, который не нашла. Если б я захотела… если б это было возможно,.. я могла бы все время глядеть только на этот плод. Душа отправилась бы искать то, чего она ждала, и отвернулась бы от того, что ей послано. Так можно отказаться от настоящего блага, и вкус плода, который ты держишь, покажется пресным по сравнению с тем плодом, которого нет.

Рэнсом перебил ее:

— Ну, это не то же самое, что найти незнакомца, когда надеешься встретить мужа.

— Именно так я все и поняла. Ты и Король различаетесь куда больше, чем два плода. Радость встречи с ним и радость от нового знания, которое ты мне дал, меньше похожи друг на друга, чем вкус разных плодов. Когда разница так велика и благо, которое ты ждешь, так важно, первая картинка держится в уме гораздо дольше, сердце бьется много раз, после того, как уже пришло иное благо. Вот это чудо, эту радость ты и показал мне, Пятнистый, я сама отвернулась от того, чего я ждала, и приняла то, что мне послано, сама, по своей воле. Можно представить себе иную волю, иное сердце, которое поступит иначе — будет думать только о том, чего оно ждало, и не полюбит то, что ему послано.

— В чем же здесь чудо и радость? — спросил Рэнсом.

Мысль ее была настолько выше его мыслей, глаза сверкали таким торжеством, что на Земле оно непременно обернулось бы презрением, но в этом мире презрения нет.

— Я думала, — сказала она, — что меня несет воля Того, Кого я люблю. А теперь я знаю, что по своей воле иду вслед за Ним. Я думала, благо, которое Он посылает, вбирает меня и несет, как волна несет острова, но это я сама бросаюсь в волну и плыву, как плывем мы, когда купаемся. Мне показалось, что я попала в ваш мир, где нет крыши, и люди живут прямо под обнаженным небом. Это и радостно и страшно! Подумать только, я сама иду рядом с Ним, так же свободно, как Он Сам, Он даже не держит меня за руку. Как сумел Он создать то, что так отделено от Него? Как пришло Ему это в голову? Мир гораздо больше, чем я думала. Я думала, мы идем по готовым дорожкам, а дорожек нет. Там, где я пройду, и будет тропа.

—А ты не боишься, — спросил Рэнсом, — что когда-нибудь тебе будет трудно отвернуться от того, что ты хотела, ради того, что пошлет Малельдил?

— И это я понимаю, — ответила она. — Бывают очень большие и быстрые волны. Нужны все силы, чтобы плыть вместе с ними. Ты думаешь, Малельдил может послать мне и такое благо?

— Да, такую волну, что всех твоих сил будет мало.

— Так бывает, когда плаваешь, — сказала Королева, — в этом-то и радость, правда?

— Разве ты счастлива без Короля? Разве он тебе не нужен?

— Не нужен? — переспросила она. — По-твоему, что-то в мире может быть не нужно?

uka_didych: (зануда)
Риська прочитала Пеппі Довгапанчоху. 
Тепер у мене в хаті тільки й чути, що "Пеппі", "Томмі", "Аніка", "злазь з мого коня" і т.д. А Риська бігає з криво заплетеними косичками, в які вплетено стрічки, і норовить натягнути на себе мою нічну сорочку (ну бо тато в нас не спить в сорочці).
І вона таки справді схожа на Пеппі - кирпатий носик, ластовиння і дві тоненькі кіски :)

Дарця читає все підряд. Навіть, якщо нецікаво. Минулого тижня взяла в бібліотеці "Крихітку Цахес".
- Якесь воно нудне.
Через пару днів бачу - читає.
- Що, пішло Тобі? 
- Нєа, далі нудне.
- А чого читаєш?
- Не знаю... Якось не хочеться кидати...

А от Рисі треба, щоб пішло. Якщо книжка нецікава, вона її читати не буде. В програмі є "Том Соєр", то подужала від сили сторінок десять і лишила. А от Пеппі - ковтнула на одному подиху.
Так цікаво, коли діти приносять з бібліотеки ті самі примірники, які свого часу читала я. І коли Дарця хвалиться, що її запустили в сховище, щоб вона собі знайшла щось читати. Як і мене колись пускали...
За ці 20 років тут змінилося вже кілька бібліотекарів, але оте бажання, щоб діти читали, таке враження, що передається в спадок. Нажаль, у Львові ні в шкільній бібліотеці, ні в районній на Сихові я такого не спостерігала :(
uka_didych: (зануда)
У мене троє дітей і нема надмірних статків. Ми живемо скромно, і я завжди рада усіляким "шарам-халявам".
Але є ситуації, коли я відмовляюся від можливості отримати щось задарма.
Одна з таких ситуацій - коли оце "задарма" вимагає насправді від мене негрошової плати (та ж прихована реклама в блогах чи щось подібного)
Інша - коли я начебто і нічим не плачу, і моя участь чи неучасть жодним чином не вплине на перебіг акції, але розумію, що сама акція наносить шкоду тому, що для мене є цінним.

Саме тому я не повелася на халявне роздавання книжок про Джобса від [livejournal.com profile] jesfor.
Я не знаю нічого про кухню цієї акції, не знаю, хто і з якою метою її організовує, яким боком до неї цей жж-юзер. Я знаю лише одне. Переклад російською (щедро дарований) видавався за ліцензією в Росії. В Україні був український переклад, і він зараз є в продажу.
Мені цікава ця книжка, і мені таки шкода на неї поза 100 грн, і я можу прочитати її російською, і ця халява більш ніж приваблива.
Разом з тим, я розумію, що отаке розповсюдження в соц.мережах охоплює якраз цілеву аудиторію книги. І через вибраного "посередника" - аудиторію саме в Україні. І завдяки цій акції певно не один десяток інтернет-користувачів не залишить в книгарні свої кровні 150 грн. Економія, однако...
Я не розуміюся на бізнесі, але в моїй схемі "бізнесосприйняття" це вкладається в поняття "недобросовісна конкуренція".
І, скоріш за все, мені було би байдуже, якби не йшлося про давню війну російського і російськомовного книговидання проти українського і україномовного. Я не хочу в цій війні бути на стороні ворога, навіть, якщо йдеться виключно про комерційні інтереси.

трохи офтопу )

А я таки певно не поскуплюся, і піду в книгарню.
uka_didych: (Default)
І що?
Не послала я нині Орисю на лук. Бо уроків на завтра тьма, на вихідних була в поїздці, то ж на весь тиждень нічого не зробила, плюс не виспана і втомлена.
В 4й вона пообідала і зробила уроки на завтра, в 5й - все решту на тиждень і пішла гуляти, о 18.30 прийшла додому, бо темно. Спакувала наплечник, піідготувала одяг і почала нудитися. За пів години дістала ВСІХ!
Врятував Нестайко, залитий на дарцин кіндл (на пропозицію почитати книжку - фиркнула, не хочеться).
До сьогодні я думала, що 5 тренувань зі стрільби на тиждень - забагато. Нині я зрозуміла, що вільний час цій дитин залишати не можна. Ще поки була погода і темніло пізно, то вона гуляла. А тепер... А що вихідними робити?
uka_didych: (зануда)
Вчора цілий день давали лад книжкам, бо з часу переїзду як склали їх довільно в шафи, так руки і не дійшли. Багато книжок залишилося від батьків, то ж я про існування багатьох навіть не здогадувалася.

Розібрали і загнали в базу 490 позицій (з них понад сотня суто дитячих). Ще залишилося дві дворядні полиці здебільшого зарубіжної художньої і купа великоформатних - словники, енциклопедії, атласи і мистецькі альбоми. Скільки там того, і що там є, я навіть не знаю... 
Ще в базу не потрапили книги з БУЛ - вони акуратно поскладані разом, то ж ми вирішили їх наразі не рухати, - і кілька серій типу Мир приключений і Класики и современники.

Найгірше, що після цього мені доведеться дуже довго назбирувати натхнення, щоб завершити розпочате. І діти навряд чи охоче знову повдуться на таку аферу
uka_didych: (Default)
Підійшла Дарця з запитаням по умові задачі. Хвилин за 40 заходжу в кімнату, в зошиті лише "Домашня робота". - Що Ти робила майже годину?!! - починаю читати нотацію про нераціональне використанн часу. Дитина винувато витягує з-пі піручника книжечку О'Генрі...
uka_didych: (зануда)
Стягнула з Гуртом підсумкові контрольні для 5го класу з укр.мови і математики. Можу поділитися. Історії і англійської ні в кого нема?

А то якось платити ще по 15 грн за кожну брошуру через новий заскок Табачника не хочеться, я маю на що ці гроші витратити.
uka_didych: (га?)
Приїхали книжки Котока. Кому треба, зголошуйтеся. Ціна не змінилася, але БІ-2 вільних лише 2 або 3 шуки. ([livejournal.com profile] fantoka , тримати?)
uka_didych: (Default)
Проблеми з дитячими зубами мене не полишають. Не встигла закінчити з Лідою і повністю переключитися на старших, як виявила в неї високо над обламаними одиничками тверді білі виступи. Я дуже хочу помилитися, але схоже, це прорізалися постійні. І зовсім не туди, куди треба :(. Дзвонила до лікарки, каже, що зарано, в середу йдемо дивитися :(

А ще я щойно вчинила всупереч усім своїм принципам - покарала Дарцю, відібравши книжку. Після 9го "зараз" впродовж години у відповідь на одне і те ж прохання.
uka_didych: (зануда)
Дякуючи Оленці потрапила сьогодні на презентацію книги Ксаверія Кнотца і на сам орум в "закритий" день.

Впринципі, особливо нового на презентації я нічого не почула, бо коли ми 11 років тому брали шлюб, на науках нам про все це розповідали. Але все одно було цікаво. Було дві міні-провокації - якийсь із адептів Свідків Єгови похвалив (!!!) отця за підняття важливої теми і повчив, як треба називати Ім'я Бога. На що отець справедливо зауважив, що дітей зачинають однаково, незалежно від віросповідання, то ж різницю релігійних поглядів залишімо поза увагою. Друга - знайшовся якийсь нацюк (не люблю цього слова, але в даному випадку воно найбільш влучне), ккотрий запитав, чи може церква посприяти, щоб люди з алко- чи наркозалежностями не заводили дітей і не псули генофонд нації, адже, мовляв, змогла ж церква вплинути, що монахи не заводять дітей. Ага, залізна логіка...
На автограф сесії був натовп, то ж я вирішила погуляти і прийти наприкінці. В результаті лише завдяки тій же Оленці не залишилася без підписаної книжки.

А форум в закритому режимі це, скажу вам, штука! Людей все одно багато, алле можна спокійно попідходити, пороздивлятися, вибрати, а не плисти в суцільному потоці людей, "куди винесе".
Цього року лишила троха гроше на стенді Абаби, вони скинули ціни, то ж поповнила Дарцину бібліотеку.
Залипла на стенді Веселки" - очі розбіглися, наразі хапнула "квиток в дитинство" - "Нащадки скіфів" Владка. Ця книжка в дитинстві справила надзвичайне враження, а потім перерила домашню бібліотеку і не могла знайти. Тепер мушу перечитати сама, аж тоді віддам Дарці.
Якби на стенді "Школи" був продаж, а не лиише експозиція, то теж би залишила не одну сотню - їхня "Золота серія. Бібліотека пригод" це щось. Дещо з того, що Дарця купувала в Очакові - саме звідти.

З одного боку, мама права, коли радить не тратити гроші на таку літературу, бо все є в бібліотеці. А з іншого, як же приємно буде їй років так за 15-20 витягнути вже птріпаний томик і дати своїй дитині "о, я цю книжку за два дні ковтнула". Я справді шкодую, що в результаті переїздів і рооз'їздів не можу знайти багато з тих книжок, які читала сама...

Список всього придбаного викладу як буде по всьому, бо завтра планую знову потрапити на форум.
Мо, ще на щось порадите звернути увагу? Не лише дитяче?
uka_didych: (зануда)
За серпень Дарця прочитала:
  • оповідання Уельса з серії ПФ
  • "Машину часу"
  • "Людину--невидимця"
  • "Голову професора Доуеля"
  • "Пригоди Смока і малюка"
  • "Біле ікло"
  • "20000 льє під водою" (Діта капітана Гранта прочитані давно, шукаю Таємничий острів українською, російською маю 2 примірники, можу помінятися)
  • "Дика енергія Лана"


Дитина в свої 10 років стала книжковою наркоманкою. Мені треба дитячу бібліотеку на Сихові в районі Шувару або початку Антонича, бо мій бюджет цього не витримає.
Якщо хтось має щось запропонувати їй до читання, буду вдячна.
Олег, мабуть, піду до Тебе по Бердника.
До речі, окрім оповідань Уельса і Дяченків, все решту купила собі сама в Очакові на отримані на ДН гроші.
Як вона буде вчитися, я не уявляю. Перше, що вона робить, прийшовши додому, влізає в книжку. Часом не знявши піджака шкільного. З книжкою вона засинає, і, пролупивши очі, відкриває книжку...
uka_didych: (sova)
Останні дні перед від'їздом Дарця нудилася. Вдома перечитала майже все, що було. Те що не прочитала, починала - не пішло. Після Жуль Верна її переклинило на всіляку фантастику і пригоди. А історичного (це з того, що лишилося непрочитаного) читати не хотіла.  Нині дзвонить, хвалиться: "Мамо, я вже "Заметіль" прочитала, почала "Миколу Джерю".

Якщо я ще колись скажу, що дитина любить читати один жанр, і не любить іншого - не вірте :)
uka_didych: (Default)
На книжки Котока попит перевищив пропозиціюзамовлення. Тому я складаю додатковий список. Якщо назбирається на ще одну партію, замовлятиму ще. Хто не встиг тоді, зголошуйтеся зараз.
uka_didych: (га?)
Друзі, у зв'язку з цим шукаю, чи не їде хтось автом з Києва до Львова найближчим часом? Щоб привезти книжки.

І ще. Якщо хтось хоче замовити ще БІ-2, то зголошуйтеся швидше. Наразі є замовлення сумарно на 1 пачку (10 штук), і мені треба знати, чи є сенс замовляти 2 пачки.  То ж якщо у вас стоїть питання "хочу взяти, але зараз нема грошей", то зголосіться, розрахуватися можна буде згодом.
ПВО беру з запасом, то ж їх можна буде добрати пізніше.
uka_didych: (зануда)
Нещодавно вийшло адаптоване для України видання книги Олександра Котока "Прививки в вопросах и ответах для думающих родителей". Це своєрідні ЧаПи про щеплення. У вигляді питань і відповідей коротко поддано інформацію про хворобу, її симптоми, небезпеку, засоби запобігання і лікування, а також про відповідну вакцину. Своєрідний лікнеп для занятих або лінивих.

Оскільки книга на реалізації є тілььки в Києві, спробую організувати гуртову партію. Вартість 10 грн, якщо назбираємо партію 20 книжок. Можливо, буде зверху ще якась гривна, залежно від того, як організуємо доставку (якщо хтось їздить автом з Києва і допоможе - велика дяка)

До речі, ПВО в силу невисокої ціни і простоти викладу дуже гарно підходить для подарунку улюбленому педіатрові чи бабусям.

Для менш лінивих і занятих є ще дуже грунтовна монографія Котока "Безжальна імунізація - 2". Її гуртова ціна 60грн (партія - 10 штук). Ми десь 2 роки тому організовували таке ж спільне придбання, але після цього мене вже не раз питалися за книгу. Тому, якщо назбираємо охочих на 10 примірників - то візьмемо і її.

За піар у себе в жж і спільнотах буду дякувати
uka_didych: (Default)
1. Біля школи знімають кіно. Там все завішано маскувальною сіткою і прапорами зі свастиками. А ще стоять якісь старі авта і мотоцикли. Знимку можна в Отара подивитися.

2. Хто не встиг купити на форумі Anno Domini, вона вже має бути в книгарні на Академічній, а незабаром і в інших.

3. Ми вчора були в лісі. Маємо двох грибників: Дарця спадковий (треба було бачити, як вона підпеньки поміж листям вишуковувала), і Ліда - підсвідомий. Виробилася прикмета. Якщо Ліда шпортається і відмовляється вставати чи, даруйте, сідає какати - шукайте довкола моховиків. Спрацьовувала в 100%. Кому грибника позичити? Мої 10% з улову ;)

uka_didych: (зануда)
Одна хороша людинка, прочитавши мої бідкання про ненажеру-читачку Дарцю, притарабинила стопку книжок. Вони зараз лежать на роботі на столі і по-одній їздять додому. Першу Дарця ковтнула за чотири дні. А після цього вона потрапила мені в руки. Я розкорнула навмання сторінку і зачиталася.

Книжка Елеонор Портер "Поліанна", видавництво "Школа", 2006 рік. Історія про дівчинку, котра втратила маму, а згодом і тата, і потрапляє під опіку маминої сестри. Її присутність змінює життя усього містечка. А все тому, що колись батько навчив її грати в одну чудову гру.

"- Я скажу вам, мем. У цю гру міс Поліанну навчив гратися її батько. Одного разу вона отримала разом із місіонерськими пожертвами милиці, тоді як мріяла про ляльку. Звичайно ж, вона заплакала. Та й яка дитина не заплакала б на її місці. І тоді її батько сказав, що нема в житті такої ситуації, з якої не можна було б порадіти, і що вона може порадіти навіть милицям...
- Порадіти... милицям?! - у міс Полі підкотилося ридання у горлі... вона згадала немічні дитячі ніжки під ковдрою в кімнаті нагорі...
- Так, мем. Я теж сказала, і міс Поліанна теж, але батько пояснив їй, що вона може радіти хоча б з того, що ці милиці їй не потрібні.
- О! - вирвалося з грудей міс Полі.
- А після цього випадку, як вона розповідала, батько навчив її знаходити привід радіти. І вона сказала, що це можна зробити, і що ляльки не треба, коли можна порадіти, що милиці тобі не потрібні. Вони назвали це "грою в радість". Оце так, мем. Відтоді вона з усіма в неї грається."

Фантастична книжка. Давно я не читала нічого такого простого і доброго. Рекомендую.
uka_didych: (зануда)
3 години і 500 гривень. Цікаво, на скільки цього Дарці вистарчить.

Люди, а що в нас з дитячими бібліотеками у Львові? А то в мене на цю читальну ненажеру жодних зарплат не вистарчить...

З недитячого купили поезію Матіос і великий орфографічний словник. Уліс то постійно висить, то ж воно придасться і мені, і дітям. Адже більшість вартісних паперових словників, дбайливо зібраних батьками, після взаємних переїздів заграбастав коханий Лєомарек. Він же фільольог, а мені технареві нащо словники здалися? То ж і за лишив за принципом "на тобі, небоже, що мені негоже" - фізичний, політичний, французько-російський і т.п.
А ще думаю про щось типу колишнього УРЕС - бо такого в хаті бракує. Хтось орієнтується, що вартого уваги видавали останнім часом в тому напрямку?

March 2017

S M T W T F S
   1234
5 67891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 23rd, 2017 04:16 am
Powered by Dreamwidth Studios