uka_didych: (keep)

Вже давненько Ліді подарували верблюдика. При натисканні на щось він грав, і в нього світилися очі. Потім батарейка здохла, тато розкрутив, подивився, що там таблетка, і сказав "якось куплю". Але почалася революція, і стало не до верблюдика.

Вчора Ліда виколупала і загубила кнопку з калькулятора. Оскільки той калькулятор не особливо комусь потрібен, Дарка нині захотіла подивитися, що всередині калькулятора, і розкурочила його.

Поки Дарка бавилася з уламками, Лідка кудись зникла, і за кілька хвилин забілілінькав верблюдик.

Дитина впізнала, що батарейка така сама, поцупила її, розкрутила верблюдика і поміняла батарейку...

uka_didych: (зануда)
Так, це потрібно записати, щоб не забути.

Ліда почала никатися з книжклю, в тому числі під ковдрою з ліхтариком. Прочитала першу частину "Моллі Махлюй", взялася за другу.
Початок 2го класу. В перший йшла, не вміючи читати.

Невже в мене буде ще одна читаюча дитина?
Може і в Риськи в такому середовищі прокинеться бажання?

Ну і щоб 2 рази не вставати, Дарка ковтнула "Голодні ігри". Що їй тепер підсунути?
uka_didych: (діти)
Поєднання двох непереборних сил, як ото спека і завал з роботою, змусили мене до нового етапу "відпускання" дітей. Поїхали роверами на річку. Самі. Спершу в режимі "скупалися - додому", а потім "вилізли з води - подзвоніть".

Тільки мамі моїй не кажіть, їй і так вистачає приводів до переживання за внуків з такими то безвідповідальними батьками. Щоправда, чітко пам'ятаю, як після свого другого або третього класу вчила плавати Маркіяна, який тоді був якраз у Лідчиному віці. І на річці ми точно були без дорослих. Але ж то "були інші часи" (с)...
uka_didych: (діти)
Вчора поза північ плели з Даркою байки. Була шалена спека і навіть з вікнами на розтвір заснути не виходило.

Розмова почалася теми церковних піснеспівів (моя двоюрідна сестра співає в Рожнятові в хорі, і ми обговорювали їхній спів), перейшла до теорії імовірності, незалежних подій і біному Ньютона (розказувати, що таке біном Ньютона в темноті, без паперу й ручки - круто), а потім плавно перейшла до життєвих спостережень.

- Мам, в мене таке відчуття, що ми деградуємо. От дивися, раніше ми бавилися, і в Софії, і в дворі, щось придумували, якісь стратегії, сценарії, ті ж комп'ютерні ігри переносили в реал. Ділилися на команди, фантазували... А тепер - м'яч, "паровозік", хованки та й по всьому...

- виросли? дитячі ігри "не пасує"?

- а "паровозік" пасує?

Прийшли до висновку, що не соромно показово "впадати в дитинство", там де ніхто не запідозрить, що Ти не вдаєш дитину, а відчуваєш себе нею. А от ті ігри, які бавилися ще рік тому - соромно, бо поводишся як "малолєтка".

- мам, але ж ми і є "малолєтки". Нащо вдавати з себе дорослих? Це ж набагато смішніше виглядає. От підходить до тебе шпанюк, метр з кєпкою, і починає "наїжджати", як "крутий пацан", мат-перемат. А воно ж 10 хвилин тому пірамідки в пісочниці ліпило, поки його друзі гуляти не вийшли. Ну смішно ж...


Хороша дитина. Вреднюща останнім часом, але така хороша :)))
uka_didych: (діти)

Це було в далекому 91му.

Я брала участь в міській олімпіаді з математики, з тріском її провалила, бо на нервах мене підвів шлунок, і весь час мене нудило, було не до задач.
Але перед олімпіадою нас усіх зібрали в актовому залі "червоної" школи на Городоцькій, і тоді я вперше почула таке чудернацьке для того часу слово "ліцей".

Зараз я навіть не пригадую, де були іспити - точно не в теперішньому приміщенні ліцею. Коли тато привів мене на математику, для нього то було просто моєю забаганкою. Я хвилювалася, а він - ні. Я була круглою відмінницею, математику ловила на ходу, але тато цілком здавав собі справу, що на фоні слабенького класу це нічого не означало.
А потім виявилося, що математику я написала дуже непогано.

А потім була фізика. Я не пригадую своїх емоцій, як і самого іспиту. А от тато (заядлий курець) в якомусь коридорі під класом зі жменею згрижених сірників стоїть у мене перед очима уже 20 з гаком років...

І от прийшла моя черга гризти сірники...
Завтра фізика, позавтру математика.
Дитина не хвилюється (здоровий пофігізм - велика штука)
Я собі місця вже не знаходжу...
Помоліться за нас...

uka_didych: (діти)
Лідка поїхала на двоколісному ровері.
Ми два роки її безуспішно вчили. Спершу на зайчику, потім на більшому. А вона цього року просто сіла і поїхала.
uka_didych: (sova)
Вчора Дарка made my day. Двічі.
Вперше, коли на питання "що таке зеніт?" відповіла "вроді команда якась".
А вдруге вже ввечері. Вона малювала і ми балакали про справи в школі, про навчання, про те, що вона щось прохворіла-прогавила на фізиці і в'їжджала вже на контрольній. І тут раптом:
- Мамо, а яку я гарну теорему в геометрії знайшла! Там таке шикарне доведення! Таке... Ну от гарне, красиве... Я навіть не знаю, як то пояснити...

Теорема - про суму кутів трикутника, і доводиться через домальовування через вершину прямої, паралельної основі, - звичайнісінька теорема з курсу 7 класу. Але дитина знайшла в ній естетику і була щиро захоплена цим, ну а я - тим, що вона бачить естетику в математиці. Досі тішуся цим - пишу і сама до себе посміхаюся.

А ще була нині в ліцеї. З наступної суботи починаються підготовчі заняття. 
Шпарка в паркані зі сторони поліклініки на Виговського досі існує. Пройшла крізь неї (хоч і не солідно 35-річній тітці крізь шпари в парканах лазити), - наче крізь браму часу, аж защемило.
Щось у мене настрій меланхолічний нині...
uka_didych: (га?)
Дарка з Лідою розв'язують задачі з логіки.
Дарка читає з Планети міркувань: 
- Андрійко бігає швидше за Сергійка, а Сергійко - швидше за Петрика. Чи зможе Андрійко наздогнати Петрика?
Ліда
- Якщо той зупиниться, то так...
uka_didych: (діти)
Сьогодні вранці ми з мужем знайшли біля ліжка подарунки від святого Миколая...
В мене горнятко, повне зернят кави, а в нього - шкрабачка для льоду до авта.
Певно, на обідах економили...
Як же скоро вони виросли...
uka_didych: (Default)
Дарця з Лідкою читають буквар.
Перед черговим рядком Лідка відмазується:
"А тут є одна буква, яку я не знаю!"
"І яка це?"
"Ось ця от. Н!"
uka_didych: (га?)
Скажу відразу, то не я така вумна, то так щасливо склалося, а я вже тільки аналізую.

З моїх спостережень в передпідлітковий вік в дитини формуються три сфери: сім'я, "кумири" і "фанати". І саме на взаємодії цих сфер і відбувається формування і укріплення цінностей.

З сім'єю все зрозуміло. Що ми закладемо з малечку (не словами, а власним прикладом), те і матимемо.
Так, і не зовсім так.

"Кумири". Це те, чим дитина захоплюється. Від кінозірок і до сусідки Насті - красуні і відмінниці. Зазвичай - це старші чи дорослі, які є в чомусь успішними, викликають захоплення, яких хочеться наслідувати. Якщо дитина потрапляє в таке середовище, якщо воно її приймає, то воно стає для неї всім світом, нав'язує ідеологію, цінності, і вирвати її звідти стає практично неможливо. І не дай Бог, це буде "погана компанія". Саме тому слід дуже уважно придивлятися до друзів дитини, і особливо прискіпливо, якщо серед них з'являються старші за віком.

"Фанати" - це умовна назва, я кращого слова наразі не змогла підібрати. Більшість дітей потребують самореалізації і визнання. Для цього намаагються підібрати собі середовище, в якому можуть бути особливими, мати, чим похизуватися, чого навчити, що нав'язати, одним словом, стати лідером.

Здавалося б, у цій схемі нема місця для сімейної ідеології. Бо всім добре відомо, що у віці десь від 10 років сім'ї дуже важко конкурувати з впливм зовнішнім. Але батьки тут мають одну дуже цінну перевагу - вони мають вплив на дитину з народження. І можуть прослідкувати і непомітно скерувати дитину у середовище, котре вони б хотіли бачити для неї в ролі кумира. І якщо це вдається, а до того ж у дитини сильні лідерські якості, то маємо шанс змінити світ на краще :)


як це виглядає у нас )

Я, мабуть, винаходжу колесо, і то далеко некругле, а психологи і педагоги це все давно описали, проаналізували і розробили рекомендації. Але я не вмію знаходити правильні книжки серед тої околопсихологічної маси, яку зараз пропонує книжковий ринок, то ж набиваю ґулі сама, і ділюся ними з Вами, ану ж принесе користь.

перепост в [livejournal.com profile] ua_dity
uka_didych: (Default)
Рисеня сьогодні вперше співало Літургію в нашій церкві.

Ага, в додачу до лука, басейну і гітари вона знайшла собі ще молодіжний церковний хор...
uka_didych: (Default)
Дарця вже в тому віці, коли часом хочеться притовкти або самій повісится. До мене в тому віці їй далеко, але часом від впертості чи істерик саме там, де пояснити їх неможливо, я лізу на стінки.
З одного боку все правильно. Якщо дитина каже, що вивчила уроки, а на повірку виявляється, що параграф з географії в кращому випадку перечитала, щоденник не заповнений, німецьку "майже вивчила", а про вправу з української взагалі забула, спокуса вигаркатися, покарати і грубо зупиняти на старті будь які "балачкові" теми, поки не зробить уроків, просто непереборна. І фраза "можеш але не хочеш-лінуєшся-розгільдяйка" в цій ситуації більш, ніж справедлива, але...

Але я добре пам'ятаю своє дитинство. Пам'ятаю щире мамине "це дурниці, не звертай уваги" або "я в Твому віці такими дурницями не переймалася, а вчилася". Дуже швидко розхотілося ділитися тим, що завідомо для батьків є "дурницями". Я навіть розуміла, що саме є дурницями і ділилася лише тим, що їх порадує, де мене підтримають, і де насправді та підтримка і не потрібна. Не виключено, що мене підтримали б і у тому, чим я не ділилася, але оті кілька разів "дурниці", і сепарація на "важливе і неважливе" відбила охоту ділитися...
Наразі діти мені довіряють. Бачу, що це так, по тому, чим саме діляться. І для мене зараз, на порозі підліткового віку, понад усе важливо, щоб ця довіра збереглася. Слово "дурниці" я викреслила зі свого лексикону намертво. Нема дурниць. Якщо дитина про це говорить, отже для неї то важливо.

Вчора усвідомила, що потрібно відходити взагалі від ролі наставника. Строгого чи поблажливого, байдуже - пора перестати бути наставником. Хочу стати просто досвідченим другом. Не повчати, а ділитися досвідом. Не сварити, а співпереживати і допомогти знайти вихід з проблеми. Навіть, якщо для неї це не є проблемою через те, що вона ще дитина, трохи вітер в голові і взагалі їй "це не потрібно", своїм занепокоєним ставленням і активним пошуком виходу навіяти їй відчуття, що це дійсно ситуація, яку потрібно виправляти.

Вчора після кількох годин вивчення простого параграфа з географії виявилося, що вона таки його не знає (що вчила? в хмарах літала). Були сльози, істерика, крики, докори. Але всі спроби переказати зупинялися на другому реченні. Коли трохи заспокоїлася, нарешті так-сяк з підказками мені розказала, але коли довелося розказати без підказок - мовчок. Хоча бачу, що орієнтується, але вчителька, в якої їх 30 не шукатиме в ній "крихту зхнань", а знову вліпить 5. Підсумкова з географії "5" - то все-таки нижче плінтуса... Психанули - йди складайся на завтра. Поки складала підручники, задаю питання в розкидку по матеріалу. Блін, знає! Все знає! А розказати...

Обнімаю, саджу біля себе. Починаємо говорити, аналізувати. Врешті вимальовується проблема. Параграф з географії сюжету не має, матеріал вона розуміє, знає, а побудувати розповідь і розказати не може. Затинається, бо думає одночасно "що за чим" і про суть. Хоче розказати все і відразу, виходить абракадабра...

Тааааак... Читає то вона багато, а розповідає? Розповіджає лише те, що їй цікаво, чим вона захоплена. А коли просто потрібно передати зміст прочитаного, то виявляється, що не вміє, хоча інформацію звідти "висмоктала".
Взяла чернетку, сформулювала три широкі питання по параграфу. Сіла, написала - зовсім незле. Хоча в одному теж прослідкувалося бажання відразу викласти все, що знає, і знову вийшла абракадабра. Але проблема окреслилася, будемо працювати. Для початку - читати вголос, щоб покращити артикуляцію мови, і переказувати, письмово і усно...

І ще ми взяли на місяць таймаут з орієнтування для покращення успішності в школі. Буквально в останній момент і цілком спонтанно мені стрілило в голову подати це не як покарання, а саме як пошук вирішення проблеми, то ж і сприйняла вона це нормально без істерики.

Ох, складно все це...

Багато хто дотримується думки "оцінки - то фігня, основне знання". З одного боку - так. Але є ще пару складових. По перше, наші постійні зміни в системі освіти. Ще два роки тому на атестат всі плювали, а в що вилилося? По друге, і набагато важливіше - проблема в даному випадку таки є цілком конкретна і зовсім не пов'язана з оцінками. Але, не звертаючи уваги на оцінки, я б її просто не виявила, або зробила б це не так швидко. А мовлення, вміння формулювати, передавати інформацію - це дуже важливо, знаю по собі. Я досі нормально спілкуюся письмово, але коли потрібно говорити по темі, а ще й публічно, виходить як в Дарці - все відразу й абракадабра.

Наразі вдома знайшлася досить непогана книжечка Іржи Томан "Мистецтво говорити". Мо, є ще щось такого?
uka_didych: (Default)
Дарця таки валить навчання. Не через те, що чогось не розуміє, чи не вміє. А тому, що робить все абияк. Щоденник не заповнений, домашні не записані, зошити - страх і жах - що в останнього двійочника.
Їм щомісяця виписують оцінки з журналу по всіх предметах - розкидка від 3 до 11.
Вересень був нормальний,в жовтні пішли активно гуртки, які їй явно цікавіші, ніж навчання, і пішов спад. На листопад отримала випробувальний термін. В результаті на грудень відлучаю від орієнтування - хай надолужує. Домовилися, що якщо піде позитивна динаміка і повитягує чвертні хоча б трохи в порівнянні з останніми підсумковими, в січні почне ходити знову. Обійшлося без ридань і істерик, що мене неабияк здивувало. Дорослішає.
А, і ще. Я докотилася до репетиторів! Домовилася з колишньою співробітницею про одне заняття з німецької в тиждень. Я трохи маю поняття з німецької, але не маю систематичних знань, то ж не можу їй допомогти. А виглядає на те, що з вчителькою їм таки не зовсім повезло, ну а підручник - то справжній жах. Взагалі то маю маму філолога-класика з базовою німенцькою, але зорганізувати повноцінно якісбь заняття нам так і не вдалося, тим більше, що Дарця не дуже любить їздити в Рудно, а мамі не дуже виходить до нас. То ж домовилися з товаришкою, вчора було перше заняття. Вона мене потішила, знання є, навіть словарний запас є, схоплює на льоту - але нема системи. Обіцяла, що надолужимо дуже швидко. Буду сподіватися.

А Орися не перестає тішити. Оцінки за самостійні, контрольні і усні відповіді рідко опускаються нижче 10 (хіба англійська часом). Зате зошити - рідко вище 7. Наслідок роблення уроків "на коліні". Але це поправимо. Сама, без мого напучування, знову взялася робити на чернетці - те, чого терпіти не могла в Св.Софії. До свого лука знайшла ще собі заняття з гри на гітарі в школі - теж дуже тішуся, бо має і слух і голос, скода то не розвивати.

Ну а Лідка - досі моє маленьке балуване сонечко. Трохи читає, але не любить, то ж не силую. Любить дошкільні прописи - малювати малюночки по штрихах, старається, тішиться. Ну і басейн плюс художка. Все не визначуся з танцями і якимось бойовим спортом. Накльовувалося тхеквондо й айкідо, але обидва в останній момент зірвалися - переїхали в інші зали. Треба буде активніше зайнятися пошуком чогось іншого.


Отакі наші справи
uka_didych: (ранок)
Сьогодні я вперше почула матюк від своєї дитини :(
Від Дарці.
Бавлячись, вона щось дуже виразно й емоційно декламувала. Тексту з іншої кімнати я не чула, але наприкінці чітко було чути "піііііііііі". Кличу, прошу повторити для мене. Повторює, і то з таким артистизмом, що треба бачити і чути:

Як романтично пахне ковбаса!
І помідори густо зашарíлись.
А у пляшчúні - чиста, мов сльоза,
Горілочка домашня причаїлась.
... І сало ніжним зваблює тільцем,
І хліб наставив загорілу спину...
Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ,
Чому ж ти, _піііііі_, не любиш Україну?!


Дитині 11 років! Звідки?????
"А то в Насті на телефоні записано. Мені сподобалося, і я вивчила. Тільки там замість пііі було ... б*"
Благо, задумалася, перш ніж вимовити...
Отак я почула від своєї дитини перший в житті матюк...

Настя - товаришка з двору, з якою вони бавилися ще в часи, коли на Сихів приїжджали до бабусі. Її мама виявилася вчителькою світової літератури в Дарці.

А ви кажете, діти деградують!
uka_didych: (Default)
З цього навчального року ми намагаємося вповні скористатися з переваг сихівської інфраструктури. Зараз наш графік виглядає так:

Понеділок
16.00 - 17.30 Дарця, спорт.орієнтування
18.00 - 20.00 - Ліда, Дарця, художка
Орися - стрільба з лука (під питанням, бо дуже багато уроків)
 
Вівторок
14.15 - 15.15 Ліда, басейн
16.00 - 19.00 Ліда, Дарця, художка
Орися - стрільба з лука

Середа
15.00 - 16.00 Орися, Дарця, басейн
Орися - стрільба з лука

Четвер
16.00 - 17.30 Дарця, спорт.орієнтування
18.00 - 20.00 - Ліда, Дарця, художка
Орися - стрільба з лука

П'ятниця
14.15 - 15.15 Ліда, басейн
15.00 - 16.00 Орися, Дарця, басейн
Орися - стрільба з лука
Уроки в Орисі до 13.30, а в Дарці до 14.30 (в понеділок до 15.30 - взагалі дурдом).
Стрільба з лука на Цитаделі (мій головний біль, бо як зимою возити, не уявляю), все решта - на Сихові, поруч з домом, або зі школою.


І список ще не повний, бо Ліді мало, думаємо про "Діти майбутнього" при Церкві Різда Пресвятої Богородиці і якийсь бойовий спорт типу айкідо - раз вже вона цей рік вдома, то хочу їй дати широкий спектр гуртків, щоб мала змогу визначитися, що її цікавить, і не нудилася. От лише питання, чи встигатимемо її на то все водити, робота як не як.

А ще сьогодні слухала дефірамби Орисі від тренера зі стрільби. Схоже, він справді нею дуже задоволений. Приємно, шо капець :)
uka_didych: (Default)
В Лідки випав перший зуб!!!

Він хитався-випадав нестандартно, його прикоренева частинка прорізала вгорі ясну, і він стирчав вперед протилежним краєм. Дуже їй заважав. Нині просить: мама вишпортай його. Кажу - може боліти і буде багато крові. За 10 хвилин приходить з салфеткою: а ми туди зразу салфетку закладемо. Довелося таки шарпнути :)
uka_didych: (га?)
Спілкуванням по скайпу в межах одного приміщення нині нікого не здивуєш.
А я щойно виявила, що Лідка вже прокинулася за загорянням ще одного індикатора на світчі...
uka_didych: (sova)
схоже, поволі закінчується.

Я про Дарцину англійську. Виглядає на те, що дитина подолала якийсь бар'єр, після якого чужа мова з набору символів і правил перетворюється власне на мову. Думаю, велика заслуга в тому вчительки з гімназії і програми, за якою вона їх вчить.

Нині дитина прийшла до мене.
"Mom, do you want to speak English with me?"
приходжу до себе від першого шоку.
"What do you want to speak about?"
пауза
"About our cat"
далі ми мило поспілкувалися про Тапка, який зараз кумедно спить на Рисчиному ліжку, а вночі буянив і не давав спати. Що важливо, цілковито правильно вжиті Past i Present Indefinite та Present Continuous - результат десятків граматичних вправ, які постійно задають на домашннє, і нна які вона вічно стогнала "набридло одне і те ж". Єдина помилка "do you can...?" - роз'яснила модальні дієслова, яких вони ще не проходили за програмою. Паралельно розібрали відтінки значень speak - talk - tell - say.

Кілька разів чула, як вони спілкуються англійською з Орисею. Тій більше повезло з учителькою в св.Софії, плюс вона краще сприймає мову від природи. Відповідно, в Орисі зараз словниковий запас і підвішеність язика з Дарцею приблизно на тому ж рівні, зате з граматикою Дарця зробила прорив.

Тішуся неймовірно. Тепер би ще німецьку так...
uka_didych: (Default)
Діти добралися до папки з музикою на відкачаному компі (Чудика там таки нема, хто мені обіцяв всі його  записи, зізнавайтеся). Після 2 годин попросила вимкнути. Але ж замовкнути не змусиш. Від тинди-ринди вже голова тріщить. Вони навіть сваряться між собою на ту мелодію.

Зате тепер точно знаю, що слух є не лише в Орисі, а й у Лідки. А от Дарця - моя дитина, зі слоно-ведмежою спадщиною.

March 2017

S M T W T F S
   1234
5 67891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 21st, 2017 01:48 pm
Powered by Dreamwidth Studios