uka_didych: (діти)

Лідка взялася кидати дартс.
Богдан: "підійди ближче"
"Та ні, я звідси кидала вже."
"Куди, в стінку?"
"Ні.... не тільки..."


Дарка, переписуючи на чисто ДКР з фізики. Тема, яку вона пропустила і ми з нею розбирали за чужим конспектом, а потім вона три дні пихтіла над задачами.
"Н-дя, мені б ще одну таку ДКР, і я б ті задачі як горіхи..."
"А тепер уяви, що це почув хтось із твоїх колишніх однокласників"
"Гм... докотилися... Але є один позитив: я тепер знаю принцип роботи ровера, будову витягу з криниці і що таке шків."

І це ж не повний місяць, а як підхід помінявся...

uka_didych: (га?)
- Мурр, каже кіт ввечері, коли ми вкладаємося спати, і сідає в позу перед стрибком. Як лише Богдан лягає, він тут же вистрибує йому на груди і вмощується з виглядом "Ну нарешті! І хто посмів мою подушку цілий день десь тягати?"

Але досить мені покласти голову Богданові на плече, кіт демонстративно ображено зістрибує на підлогу, чекаючи, коли ж усілякі нахаби перестануть претендувати на його місце.

Якщо Богдан бере його на руки, він не надто щасливий але терпить. Якщо це я або діти - можуть бути травми.

Це, щоправда, не заважає йому вимагати їжу від усіх присутніх, давати чухати пузо і бавитися.

І от учора раптом щось величезне здохло. Ні. не величезне - гігантське!!! Пізній вечір, Богдан затримується на роботі - здають газету в друк, - а я сиджу за компутером, перекладаю. Раптом чую, мене з боку щось торкнуло. Повертаюся - стоїть кіт, спершись лапами на моє крісло. Однією лапкою - торк, і дивиться. Поплескала по колінах - застрибуй! Я ж не горда, а киці явно самотньо без подушки.

Вистрибнув, вмостився, дав себе гладити і чухати. Проспав у мене на колінах, аж поки я не пішла спати. В ліжко, щоправда, до мене не прийшов - діждався Богдана.

І от нині раптом ні з того ні з сього знову вистрибнув мені на коліна і вклався. Кличу Богдана - показати чудо. І той хвостатий нахаба, лишень зачувши богданові кроки, зірвався з колін і буквально відлетів в інший куток кімнати. Мовляв, я не я, і хата не моя. І подушку свою я не зраджував! То все наклепи й інсинуації!!!
А тільки Богдан вийшов з кімнати, оп! - і знову в мене на колінах!

А ввечері ж знову буде мене показово ігнорувати!
uka_didych: (га?)
Дарка з Лідою розв'язують задачі з логіки.
Дарка читає з Планети міркувань: 
- Андрійко бігає швидше за Сергійка, а Сергійко - швидше за Петрика. Чи зможе Андрійко наздогнати Петрика?
Ліда
- Якщо той зупиниться, то так...
uka_didych: (га?)
Оце я розумію, люди розважаються. Не то що я, психую, порад питаю. 
А загалом, западло. Після мого останнього допису, коли я з вашою допомогою вирішила, що тролінг - найкращий спосіб ведення бесіди, задзвонили лише раз, і потролити вдалося лише трішки, в стилі професора Преображенського: "бо не хочу!". Цього їм стало, щоб більше не дзвонити. Аж сумно :)

Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at СЛАВЯНСКОЕ ГОСУДАРСТВО
- Алло.
- Алло. Меня зовут Евгений Александрович Такой-то. Я представляю компанию Укрфинансы. Здравствуйте, уважаемая жена Валентина Васильевича!
- Свят-свят-свят!
- Чо?
- Не дай Бог, говорю. Я жена совершенно другого человека.

(Валентин Васильевич - наш арендодатель. Задолжал структурам, что мама-не-горюй, отдавать не собирается, но, когда оформлял кредиты, оставил телефон своего дома, вот я тут и разминаюсь время от времени, практически каждый день. Первые полгода я их учила представляться - Имя-отчество-фамилия-занимаемая-должность-фирма. Научила. Идём дальше.)

- Так вы не жена Валентина Васильевича?
- Так и нет.
- А как нам связаться с Валентином Васильевичем?
- Я думаю, удобней всего по телефону.
- записываю.
- Что записываете?
- Телефон.
- Какой?
- Телефон Валентина Васильевича. Диктуйте.
- С какой стати? Я не даю личные мобильные номера незнакомым людям.
- Так вы же сами сказали, что дадите номер!
- Когда?
- ну только что!!! Я спросил, как мне связаться, а вы сказали, что по телефону!!!
- Ну да. Вы спросили, как связаться, я посоветовала связаться по телефону. Но номер я давать не обещала.

(тяжело вздыхает, готовится к прессингу. они там все такие, прессинговистые. Но дураки дураками. Кто их учит?)

Read more... )
uka_didych: (ранок)
Сьогодні я знову годину шукала каву по хаті...

Старші їдуть в гімназію на 9ту, виходячи з дому до 8.30. Їх треба розбудити, далі збираються, снідають здебільшого самостійно.
В Ліди триває адаптаційний період, вони йдуть на 2й урок, на 9.15. П'ятниця – важкий день. Богдан вже з 7ї за компутером - одночасно снідає і працює, щоб потім не сидіти в офісі поза північ. Він схопиться о 8.50, натягне джинси, кине в кишеню флешку і побіжить з Лідкою до школи, а звідти на роботу. Зібрати її мушу я.
Період між 8.15 і 8.30 для мене найважчий. Впродовж цих 15 хвилин треба прокинутися самій, якимось чудом підняти Лідку (воно таке тепле, солодке і так міцно спить, обнявши зайця, такого ж білого і кучерявого, як вона сама) і одночасно випхати копнякамицьомками з хати старших, бо спізняться. Зазвичай я це роблю з горням кави в руці, відповідно, ставлячи його там, де мені раптом знадобилася вільною друга рука. Потім, коли всі заберуться з хати, я його там знайду і спокійно доп'ю зі шматочком чоколяди під фейсбук.

От лише щоразу виникає питання - де, там?
Сьогодні шукала довго. І навіть налила кави в інше, не своє, горня.
А потім знайшла. Там - сьогодні було на бачку в туалеті... Певно, лишила, коли ставила на поличку чергову порцію рекламної макулатури - інакше б, мусіла забрати, щоб спустити воду, кришка бачка округла і єдине рівне місце - на кнопці.

Доброго ранку!
 
uka_didych: (ранок)

З нагоди невідворотнього Дня Знань і того, що йде за ним, любі вчителі і батьки школярів,





картинка звідси 


Навіяно незрівнянною Пані Прапор
uka_didych: (Default)
Виходок надворі. Нині вперше за тиждень пів дня паде дощ.
Ліда стає на порозі і з такою приреченістю в голосі:
"Я так і знала. Досі дощ. Охохох. І чому мені так не щастить?" І замість бігом перебігти ті пару метрів, театрально трагічно бреде під дощем з опущеною головою. 
uka_didych: (Default)
Дарця з Лідкою читають буквар.
Перед черговим рядком Лідка відмазується:
"А тут є одна буква, яку я не знаю!"
"І яка це?"
"Ось ця от. Н!"
uka_didych: (Default)
Еники-беники, іли вареники...

Це Лідка з лічилкою над тарелем з солодким чаклує - вибирає, котрий з пляцків взяти :)
uka_didych: (мандри)
Originally posted by [livejournal.com profile] osetyanki at post
О русской логике
Тут говорят, русский язык логичнее. А попробуйте объяснить французу, почему стакан на столе стоит, вилка лежит, а птичка на дереве сидит.

Со стаканом и вилкой я тут же вывела теорию: то, что скорее вертикальное, чем горизонтальное – оно стоит; то, что скорее горизонтальное, чем вертикальное - оно лежит. Моя теория тут же разбилась о тарелку – она скорее горизонтальная, чем вертикальная, но стоит. Хотя, если её перевернуть, то будет лежать. Тут же на ходу выводится еще одна теория: тарелка стоит, потому что у неё есть основание, она стоит на основании. Теория немедленно разбивается в хлам о сковородку – у нее нет основания, но она всё равно стоит. Чудеса. Хотя если её засунуть в мойку, то там она будет лежать, приняв при этом положение более вертикальное, чем на столе. Отсюда напрашивается вывод, что всё, что готово к использованию, стоит. (На этом месте хочется сказать пошлость.)

Но вот возьмём еще один предмет – мяч обыкновенный детский. Он не горизонтальный и не вертикальный, при этом полностью готов к использованию. Кто же скажет, что там, в углу, мяч стоит? Если мяч не выполняет роль куклы и его не наказали, то он всё-таки лежит. И даже если его перенести на стол, то и на столе (о чудо!) он будет лежать. Усложним задачу – положим мяч в тарелку, а тарелку в сковородку. Теперь у нас мяч по-прежнему лежит (в тарелке), сковородка по-прежнему стоит (на столе), вопрос, что делает тарелка? 

Если француз дослушал объяснение до конца, то всё, его мир уже никогда не будет прежним. В нём появились тарелки и сковородки, которые умеют стоять и лежать – мир ожил. Осталось добавить, что птички у нас сидят. На ветке, на подоконнике и даже на тротуаре. Француз нарисует в своем воображении синицу, сидящую на ветке на пятой точке и болтающую в воздухе лапками, или бомжующую ворону, сидящую, вытянув лапы и растопырив крылья, у станции метро. «Русские – вы сумасшедшие!» - скажет француз и закинет в вас учебником.
uka_didych: (Default)
Кручу баклажани. Фоном телевізор показує якусь серію якогось сезону Next (рос. серіал про злодія в законі Лавра з Абдуловим в головній ролі). Пакують цьому Лаврові передачку в тюрму.
Економка: "может ему вентилятор?" (типу літо, спека)
Помічник, котре то все понесе: "ага, чтоб меня там с этим вентилятором забрали?"
Економка: "а что, у меня как подруга родила, так ей муж сразу вентилятор в роддом..."
uka_didych: (га?)
Спілкуванням по скайпу в межах одного приміщення нині нікого не здивуєш.
А я щойно виявила, що Лідка вже прокинулася за загорянням ще одного індикатора на світчі...
uka_didych: (Default)
Всоте дивлюся Інтернів (муж балдіє від цього серіалу), серію про двох хворих на кашлюк. Фраза геніального дохтура "Если кто из вас кашлянет, немедленно пейте антибиотики" ну дуже красномовна
uka_didych: (ранок)
from IT happens

Я — быдлокодер, быдлокодирующий на пяти языках. Моя вторая половинка жужжит эпилятором в ванной, пытается поболтать со мной о том, что круче, Ferre или Givenchy, и готовит какую-то дрянь со вкусом каперсов. Ненавижу каперсы и всякие изыски. Кусок батона, на батоне — колбаса, на колбасе — помидорина, кофе — и мне хватит. Я — плебейская морда, не понимающая эстетики пищи. У меня три свитера и две пары джинсов. И рубашка. Тощий гардероб в отличие от пьеркарденовских пафосных шмоток. На моих полках нет кучи кремов, скрабов и притираний.

Моя вторая половинка снесла у меня линукс, потому что не понимает, видишь ли. Нам не о чем говорить. У нас скоро развод. Надеюсь, мой третий муж будет знать разницу между словами «ассемблер» и «компилятор». Я очень устала. Честное слово.

нагадалося оце
uka_didych: (Default)
надибала прекрасне у [livejournal.com profile] rawstick 

"Как-то ко мне во двор забрел старый, устало выглядящий пес. На нем был ошейник, и пес был весьма упитанным, так что я понял, что он не бездомный и за ним хорошо ухаживают. Пес спокойно подошел ко мне, я погладил его по голове; затем он зашел вслед за мной в дом, медленно пересек прихожую, свернулся калачиком в углу и уснул.

На следующий день он пришел снова, поприветствовал меня во дворе, опять зашел в дом и уснул на том же месте. Спал он примерно час.

Так продолжалось несколько недель. В конце концов мне стало интересно, и я прикрепил к его ошейнику записку следующего содержания: "Хотелось бы знать, кто хозяин этой прекрасной собаки, и знает ли он (то есть вы), что пес практически каждый день приходит ко мне вздремнуть?"

На другой день пес пришел снова, и к его ошейнику был прикреплен следующий ответ: "Он живет в доме, где растут шестеро детей, двоим из которых не исполнилось еще и трех лет. Так что он просто пытается где-нибудь отоспаться. Можно я тоже приду к вам завтра?"
uka_didych: (Default)
- Ліда, не кидай коника, він твердий, можеш когось вдарити, або щось розбити.
- мама, але я хочу щось кидати аж наверх.
- Візьми щось м'ягеньке.
- Мамо, а зайчик м'ягенький?
- Не знаю, попробуй.
Гупає себе зайцем по голові
- Мамо, м'ягенький!
- Що, гупнула по голові, і не розбила?
- Не розбила! Зовсім не розбила, дивися, нема ранки!
uka_didych: (клітка)
Вчора випадково виявила новий канал на ТБ - Zone Romantic чи щось такого.
Нізащо не повірите, що там щойно крутили!

Рабиню Ізауру!
uka_didych: (Default)
Бачили, як часом мала дитина - нудиться, комизиться, вередує. Бідна мама і так, і сяк, аж поки воно не вмоститься десь, і не засне - виявляється, просто спати хотіла.

Отак і Тапок. Вчора прийшов. нажерся, ходить по хаті і мнявкає. Я йому і водички свіжої, і їстоньки, і на балкон двері відкрила - він там до сусідської киці в гості по карнизу ходить. А воно ходить по хаті і кричить. Врешті мене шляк трафив, сіла за комп, кіт тут же видерся мені на коліна і заснув.

Нині та сама історія. Прийшов після нічних гульок, поїв, вискочив на телевізор і мнявчить.  Сіла, взяла на коліна - а дзуськи, знову лазить і мнявчить. Врешті вловив момент, коли мене нема в кімнаті, вискочив на телевізор, креденс і вже помандрував на шафу - там стоїть пачка з макуллатурою, на котрій він паруразів спав. Але я його звідти ганяю, бо дорога туди лежить через креденс, де в мене купа дрібничок, рамки з фотографіями тощо, і, хоча коти і зґрабні тварючки, однак щось завжди та скине. Нагнала і цього разу. Крутився, нявкав, аж поки вліз в коробку  з зарядними пристроями, вдвічі меншу від нього, звісив голову в один бік, хвіст в інший - і заснув.

Ну геть як дитина :)
знимка майже в тему )
uka_didych: (клітка)
 

Ресторан.

Клиенты: - здравствуйте, нам бы поесть.
Официант: - вот меню, чего изволите-с?
Клиенты: - нам вот это и вот это. Только у вас это почему-то стоит как-то дороговато. В квартале отсюда в фастфуде практически все то же стоит гораздо дешевле. Давайте нам это по тем ценам.
Официант: -  Но так не получится, мы не фастфуд.
Клиенты: - Ну не знаю, мы тут еще не ели, откуда нам знать, что у вас лучше? Давайте так, вы нам приносите заказ за эти деньги и мы будем постоянно кушать у вас.
Официант: - Хорошо. Заказ будет готов через 30 минут.
Клиенты: - А че так долго? Нам надо поесть уже через 15 минут.
Официант: - Ну эти блюда готовятся 30 минут.
Клиенты: - Нас не волнует, мы платим деньги и хотим иметь это через 15. А через 5 минут мы уже хотим снять первые пробы.
Официант: - Но это же будет совершенно сырое блюдо!
Клиенты: - Мы это понимаем. Но мы не можем терять время и контроль над процессом. 
Официант: - Хорошо.

Проходит 5 минут. Официант приносит блюдо на пробу.
Клиенты: - Что это за говно? Это совершенно не то!!! Мы не заказывали кипяченую воду с солью!! Мы заказывали полноценное, нормальное и вкусное блюдо!!

Официант: - Но за такой срок блюдо не может быть готово. Вы же сами просили принести на пробу еще не готовое блюдо.
Клиенты: - Мы знали, что оно не будет полностью готово! Но не до такой же степени!!! Где морковка? Где картошка?! Где свекла хотя бы?!!!
Официант: - Простите, но нужно время чтоб их приготовить.
Клиенты: - Что-то вы медленно работаете! В макдональдсе почему-то картошка готовится гораздо быстрее!!
Официант: - Я посмотрю что можно сделать.
Клиенты: - Не надо посмотреть! Надо делать! Через пять минут нам нужна новая проба с картошкой, свеклой и т.п.!!!
Через пять минут.
Клиенты: - Официант!! Что это за говно снова????!!! Почему картошка, морковка и свекла жесткие, невкусные?!! Где мясо?!!! Где сырный соус???!!!
Официант: - Простите, но блюдо готовится 30 минут по рецепту. 
Клиенты: - Какой-то странный у вас рецепт! Так, добавьте туда спаржу, шалот, петрушку, пельмени и дольки ананаса.
Официант: - Но это же фигня какая-то получится!
Клиенты: - Вы опупели тут совсем?!! Ваше дело предоставить нам заказ!! Не лезьте в концепцию! У нас тут свой шеф-повар, между прочим, за столом! Он работал в Лос Анджелесе!!! И чтоб через пять минут была новая проба со всеми дополнениями!!!
Через пять минут.
Клиенты: - Официант!! Что это за говнище?!! Это совершенно невозможно есть! От одного запаха может вытошнить!! Вы тут не умеете готовить! Быстро все исправить и через пять минут нам нужно уже есть вкусное, эстетически выверенное блюдо!! Время уже вышло!! Мы ждем заказ!
И так далее…..

поцупила у [livejournal.com profile] svetonline 
 

uka_didych: (Default)
я щойно реготала до істерики!
Лідка з татом, 100%

March 2017

S M T W T F S
   1234
5 67891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 18th, 2017 02:49 pm
Powered by Dreamwidth Studios