Відеореквієм

( скорбота )

Люди майдану 5

«Ауді ТТ» обігнала нас майже безшумно і акуратно припаркувалася біля бруківки. З боку водія спершу з'явилися гарні жіночі ноги в панчохах і елегантних чобітках, а потім вийшла пані. У короткій норковій шубі, з довгим розпущеним волоссям. Наче модель з дорогої агенції. Напевно колишня модель. Більшість смертних, йдучи по снігу, шаркають, а ця ступала неспішними подіумними кроками.
В загальний сюжет не вписувався великий пакет в її руці. Судячи з ребристих відбитків, він був переповнений коробками з лампочками. Це дивувало, бо такі пані носять песиків або крихітні сумочки з кредитними карточками.
Пані, вийшовши на Хрещатик, повернула в бік барикад. Кинула чотарям у балаклавах "здрастє" і, посміхаючись, подала їм з пакету коробку цукерок:
- Вы хоть помните, какой сьодня праздник?.. Сьодня ходит Валентин - Миколай для влюблённых...
Поки вона перекидалася фразами зі здивованими чотарями, до неї підбіг чоловік у камуфляжі і балаклаві. Припідняв балаклаву, показавши неголену нижню частину обличчя, і вони поцілувалися.
- Ого! - Здивовано вигукнув він, забираючи сумку. - Чьо там?
- В основном лекарства. Наши девушки скинулись. Твои тёплые носки. И рулет.
- Какой рулет?
- Твой любимый - вишнёвый...
З боку це виглядало по-кіношному картинно... Через біле волосся, схожа на полите шоколадом безе пані у короткій коричневій шубі і стрункі ніжки у не по-зимовому легких панчохах й чобітках. І цей здоров'як у камуфляжі і балаклаві, який по-ведмежому міцно тулив її до себе. Через що пані шпорталася, навіть пару разів мала впасти, але в його залізних обіймах лише по-дитячому зависала.
Здається, їй це подобалося.
Вони швидко загубилися у натовпі перед сценою, а наш фотограф без кінця картав себе, що не набрався хоробрості підбігти до них спереду і сфотографувати.
- Маніяк, - саркастично кривився оператор на творчі муки колеги, - дай людям нормально відсвяткувати Святого Валентина. - І замріяно додав. - Цікаво, а вишневий рулет з білою помадкою, чи з шоколадною?..
© Олег Ущенко

я щось пропустила...

Вже давненько Ліді подарували верблюдика. При натисканні на щось він грав, і в нього світилися очі. Потім батарейка здохла, тато розкрутив, подивився, що там таблетка, і сказав "якось куплю". Але почалася революція, і стало не до верблюдика.

Вчора Ліда виколупала і загубила кнопку з калькулятора. Оскільки той калькулятор не особливо комусь потрібен, Дарка нині захотіла подивитися, що всередині калькулятора, і розкурочила його.

Поки Дарка бавилася з уламками, Лідка кудись зникла, і за кілька хвилин забілілінькав верблюдик.

Дитина впізнала, що батарейка така сама, поцупила її, розкрутила верблюдика і поміняла батарейку...

Люди майдану

Про цього скромного чоловіка пошепки попросили розповісти чоловіки з головної барикади на Грушевського.
- Ми його називаємо Батя Віталій, або просто Дровосек. Це справжній Герой! - кажуть охоронці.
Пан Віталій, вперше прийшовши на барикаду, сказав: "Я не боєць, я дровосек".
І кожен день, з ранку до ночі носив дрова на перетині вулиць Хрещатик і Грушевського.

Фото Ганни Грабарської.


Кристина Одесская
Та ночь......умирая буду помнить.......Мое уважение к западной УКРАИНЕ умножилось на 10000000......Когда мимо пробегает человек с передовой и говорит тебе "не сиди дитино на холодному, тобі ж іще народжувати козаків".....и бежит снова под пули.........это разрывает ДУШУ в клочья.......