uka_didych: (ранок)
Про те, що язичок в мене нехороший, і ліпше не ляпати те, що думаю, я засвоїла давно. Бо як ляпну, а ще, не дай Бог, комусь під руку, точно клопіт буде.

Але цього місяця мій язичок щось особливо розгулявся. І всьо по кишені і по нервах.

Почалося з радіатора в авті. Він потік вже давно. Богдан періодично заливав туди якісь герметики, воно його латало, а за якийсь час знову починало сльозити. Коли він вкотре потік, я наївно запитала, чи не простіше купити новий. Мені пояснили ціну питання, і я заспокоїлася. Але ж запитала то вголос!
Ми були в Рожнятові, Богдан вирішив спустити воду і промити радіатор і зірвав заглушку. А її ж не навариш так просто. Та ще й зварку знайти, то час...
Хотіла новий радіатор? Буде! Але ж ми не просто попали на гроші, а ще й на клопіт... Ні в Долині, ні в Рожнятові мідного радіатора для копійки нема (вони дорогі, народ навіть старі машини переробляє під алюмінієві, ну або варить-латає старі радіатори). В Стрий продзвонювали, то всі продавці казали "Не знайдете"... Довелося Богданові махнути до Львова і назад, по радіатор. А потім його ставити, щоб наступного дня поїхати за дитиною в табір...

А ще після чергового погано випраного шмаття нашим стареньким індезітом я ляпнула "як зламається, майстра не кликатиму, купуємо нову". Два дні! Треба було тільки два дні, щоб мій язичок втілився в калюжу води під пралькою. За день чи два до від'їзду! Тобто брати нову ніколи. Зате цього часу стало, щоб сплавити стару в добрі руки.
Але ж я не можу наговорити лише на гроші, але ж і на клопіт!
Вчора ми взяли пральку, доставили в той же день (за відповідну плату). Прокрутила я її без білизни, загрузила білизну, вмикаю, а вона... не вмикається!!!
Тут вже треба віддати належне Фокстроту. Вони спробували відправити мене в сервісний центр. Але мене шляк трафив. Мало того, що я платила за доставку в той же день, наголошувала, що мені це важливо, а вона того ж дня накрилася, і я день втратила (а прання після поїздок - огогого!), мало того, що не минуло і законних для повернення 14 днів, як вона накрилася, так я ще маю втратити пару днів на спілкування з сервісом, і добре як не тиждень-два на ремонт?
Мабуть, тон у мене був дуже переконливий, бо дядечко на тому кінці дроту лише заїкнувся щось про неавторизоване підключення (тикнути два шланги на місце старих моя Лідка втрафить), але не наполягав, а попросив залишити телефон, вони узгодять процедуру і віддзвонять. Я була готова їхати в магазин (він поруч) і оформляти повернення (робила це раз в ельдорадо - купа папірчиків і 40 хв. часу). Аби лиш поміняли. Через півтори години віддзвонила сама, готова до словесної перепалки. Натомість мені після представлення відразу сказали - привезуть нині заміну. І таки привезли!
З вантажниками ми мило поспілкувалися і попрощалися, побажавши одне одному, аби вже остаточно.
Наразі пере.

Тепер треба взяти себе в руки і притримати язичок за зубами. Бо матеріалізації ще одної такої хотілки наш бюджет може не витримати...
uka_didych: (копійка)


Хотіли нулі зловити, але фотоапарату з собою не було.
uka_didych: (копійка)
Кажуть, щоб мрія збулася, для початку її потрібно озвучити.
Ця мрія у мене виникла ще в шкільні роки, коли однокласниця розповідала, як вони з сім'єю об'їздили всю Україну автом з наметом. Я її не озвучувала, і навіть толком не формулювала, вона в мене спала десь у підсвідомості.
Аж поки три роки тому ми не поїхали на море автом через Умань і Меджибіж. А потім наступного року - Білгород-Дністровський і Первомайський музей ракетних військ - теж по дорозі. Торік ми вже свідомо мандрували Гуцульщиною і Закарпаттям, а цьогоріч - Тернопільщиною, зачепивши Рівненську і Волинську області.

Детальніше з фото писатиму згодом під замком, а зараз після розбору фото коротко.
16 пунктів за 6 днів, дві ночі в наметі, три в мотелях-готелях з різних причин.
КОпієчка наша не підвела, навіть порушила цього разу традицію серйзної поломки в перший день мандрівки. Чуток забарахлила в передостанній - але почистили контакти і поїхали далі.
Маршрут дещо відрізнявся від планованого: Рожнятів - Крилос - Галич - Бережани (+Рай) - Микулинці - Теребовля - Скалат - Збараж - Залізці - Вишневець - Кременець - Білокриниця - Остріг - Дубно - Тараканів - Олика - Луцьк - Львів.

Застереження для водіїв: за жодних обставин не скорочуйте по карті з Залізців на Вишнівець, ліпше таки через Почаїв. Якщо у вас щось трохи крихкіше нашої копійки - ви там просто не пройдете.

Ще одна нерекомендована дорога - скоротка на Дубно через Мізоч в об'їзд Рівного. По перше, там можна заблукати (що ми успішно і зробили) - так грамотно розставлено вказівники, і так гарно посилають місцеві (у кожного своє бачення оптимальної дороги), а по друге, там половина дороги - бруківка, що пам'ятає ще батюшку-царя.

Якщо їхатимете на Теребовлю, в якій жодного готелю, дуже раджу мотель і кафе Grand в селі Дружба дорогою з Микулинців. Обов'язково замовте вареники з вишнями - вас сильно здивують і якість, і кількість, і рахунок. А ночували ми там п'ятеро за 150 грн.


Я до останнього вагалася між мандрівкою і спокусою повалятися десь на Закарпатті, але зараз ні грама не шкодую, що вибрали мандрівку. Я отримую неймовірну насолоду від дороги, краєвидів, мотелів, ночівлі в наметі і придорожніх кафе. Діти, як виявилося, також.

Далі буде під замком. Якщо комусь кортить читати, а ще не в друзях - свистіть в коменти.
uka_didych: (копійка)
Чоловік ще остаточно не знає, чи буде в нього відпустка, але якщо буде, то один із варіантів її проведення - автомандрівка з Рожнятова на Тернопільщину і назад в Рожнятів (а може спершу до Львова). Оскільки Тернопільщина для мене - Terra incognita, то потребую порад, що варта подивитися, куди заїхати, де можна гарно переночувати (намет в багажнику), а навіть провести днівку на березі річки.

А може є десь в мережі готові описані маршрути?

Наперед вдячна.
uka_didych: (Default)
Лідка навчилася купувати з потрохами. Робить таку кумедну благальну мордочку, очка дашком, блим-блим, і нема сили відмовити.

Богдан з Маркіяном збираються їхати перевзувати авта. Взуваються виходити з дому, Лідка: "я з вами!"
"Ні, сонце, куди, ми будемо лазити, потім певно в черзі стояти"
Але в голосі промайнула нотка допуску!
І Лідка не могла її пропустити!
Прибігає до мене: "мама, я хочу з татом і вуйком Маком!" - і сльози на очах.
- Йди просися.- а що мені було казати?

Відліпляється від мене, витирає очі, і з майстерністю професійної актриси, дивлячись у відбиття в серванті, пробує свою "мордочку".
Після того летить до тата і втілює образ.

Вже поїхали, маю змогу спокійно попрацюват..
uka_didych: (копійка)
Якщо мені ще хтось почне розказувати про хамство зі сторони автомобілістів до роверистів, я в кращому разі промовчу. в гіршому - скажу все, що думаю.

А про хамство роверистів хтось колись згадував?
Коли Назарук організовував перегони з околиць до центру, в мене виникло одне питання: "а як щодо дотримання ПДР"? Роверистами? Фіг би він був першим, якби їхав згідно правил!

До чого це я? До того, що ці хрустики-чіпси реально дістали. Вчора трохи їздили з Орисею в авто, то я їй лише дорогою з центру на Сихів раз п'ять показала: "коли почнеш їздити дорогою, ніколи так не роби,це грубе порушення".
Люди, я розумію, що їхати в правому ряді, зупинятися на світлофорі і перевозити ровер на перехрестях від вас вимагати намарне. Але принаймні не кидайтеся під колеса автомобіля, який робить маневр на перехресті. Одною такою тупістю заради кількох виграних секунд ви часом стягуєте на себе такі промені проносу, що геморой, котрий у вас згодом вилізе, спричинить явно не сідло вашого ровера.

Френди-роверисти, ану скажіть правду, хто з вас читав ПДР?
А мо, то вчора були якісь магнітні бурі, що нам одні неадеквати на дорозі траплялися? А ви всі білі і пухнасті і їздите за правилами?
uka_didych: (мандри)
А ми в суботу були в Бубнищі. Умудрилися не взяти фотоапарат - Лідка заявила, що фотоапарат несе вона і в останній момент, коли взувалася, зняла з шиї.

Тому фотографій не буде, але рекомендую почитати про ці скелі тут - якщо ви ще там не були, то обов'язково захочете побувати.

Мене дуже приємно здивувала організація там території.
З одного боку цивілізація - смітники чи не вздовж усієї двокілометрової дороги і всюди довкола скель, справді чисто, бесідки зі столиками і кострищами теж уздовж всієї дороги, кафе з приємною територією, котрі наче і в лісі, але не за рахунок лісу - маленькі колибки, посипані доріжки поміж височезними деревами, використаний природний рельєф, все, включно з дитячим майданчиком, - з дерева, але не з буку, котрий росте довкола, а зі смереку. І, що неймовірно здивувало після Ужгорода, де ми не могли ніде розрахуватися карткою, вони приймають платіжні картки! За 2 чи три кілометри до найближчого села, яке саме по собі геть глухе, без відділення банку!

І в той же час спокійно можна стати наметом чи цілим табором неподалік скель чи над річкою, заїхати під сам камінь автом - є місце, де поставити, за в'їзд 20 грн. Ніяких Тобі обмежень - лише чистоти дотримуйся. Тобто прекрасні комфортні і ненапряжні умови як для тих, хто відпочиває "цивілізовано" - з автомобілем і готовністю потратити гроші, так і для тих, хто звик пересуватися на своїх двох і "все своє ношу з собою". Таке поєднання саме по собі приємно здивувало, бо зазвичай там, де розраховано на цивілізованих туристів, "дикарям" місця вже нема.
Недолік один - дорога. Від Болехова до самого Бубнища асфальт в ямах, а далі 2 чи 3 км - гравійна дорога, порізана водою, котра тут сходить після кожного дощу. Ми з жалем спостерігали за паркетником, який буквально зішкрібав своє дно на цих каменях. Але, якщо машина достатньо висока, то проїзд цілком нормальний.

Окремо хочу порекомендувати водоспад. Внизу, одразу біля шлагбауму спитайте охоронця, він покаже. Дуже цікавий каскад водоспадів. Скеля виходить з землі рівними широчезними пластами, із них перекочується річка - наче впоперек русла хтось позаганяв широкі пластини від берега до берега. А поверх верхнього шару ще й впадає притока - взагалі дуже цікаво.

Одним словом, треба буде поїхати ще раз, уже з фотоапаратом.
uka_didych: (копійка)
Ми у Львові з вівторка. Але жж лежав, то ж пишу нині. Сподіваюся, не всі звідси повтікали, і комусь буде цікаво це все читати.
Фотографії дивіться тут. Я дозалила на пікасу, і слайдшоу оновилося. Початок мандрівки тут і тут.

Отже, ми переночували в Рахові в Смерековій хаті у дуже гостинного господаря, спакувалися під дощем і поїхали. Читати про мандрівку )

Але мандрівка вдалася на славу. А ще привезли до своєї колекції 4 горнятка (пора стелаж робити) і нову страву в раціон - бограч. І зрозуміли, що пора купувати новий намет, бо тісно.
Натупного разу думаємо на Тернопільщину.
uka_didych: (копійка)
В цій поїздці нам шалено везе на людей. Вчорашній майстер провозився під капотом понад пів години. Прочистив свічки, щось там у карбюраторі, перевірив запалювання, проблема залишилася - двигун шарпався і глох на холостому. Після ще кількох потикань, з'ясувалося, що пробема в бабіні (?). Нам показали, де її можна купити (Богдан сам поміняв без проблем за 10 хвилин) і.... не захотіли брати грошей. Після того, як Богдан таки з горем пополам щось майстрові втулив, той вже букваьно на виїзді нас упіймав і впорскнув в замок масло, бо туго ходить.

Поки ми доїхали до Рахова, то чітко сформувалося бажання ночувати не в наметі. В горах дощ, улоговина вузька, поставити намет в стороні від ріки і дороги - ніде. Поки спустимся далі - стемніє. На повороті на Мукачево біля самого ринку наткнулимя на готельчик. Вільним був один двомісний номер. Господар - неймовірно приивітний. Без зайвого нав'язування, просто хороша привітна людина. Нам доставили матрас, додали постіль, зсунули іжка, і замість того, щоб дати знижку на додаткові місця, дали знижку на номер загалом. Тобто замість взяти 220 грн з двох людей і не мати клопоту, він взяв 180 з 5 людей. І сильно розпачав, що не може забезпечити нормального комфорту.

То ж ми відмилися, виспалися, позаряджали батареї, і я оце строчу сидячи на ліжку.
За вікном цяпотить, зараз будемо пакуватися і рухатися далі.
uka_didych: (копійка)
Ухх, ну і дороги на франківщині!
Хотіли потрапити в музей Марійки Підгірянки в Білих Ославах, то ж замість людської дороги на Коломию, поїхали на Надвірну, Делятин і звідти в Яблунів і на Косів. Дороги нема, один напрямок і колдобини. Хоч би грейдер пустили - було б краще.

Але вражень купа. В білих Ославах діям дали поносити старі кожухи і бесаги. Переглянули експозицію. Думала, дітям буде ще нецікаво, а ні - слухали, розпитували. Орися перед тим робила в школі проект про МП, то ж добре в темі.

Планували ночувати десь за Косовом. Але за Пістинню побачили "Маєток Святого Миколая", заїхали глянути. Була 7 вечора, але фантастичний сторож пустив нас, відкрив всі кімнати. Дивовижно, яку красу вміють люди робити за невеликі гроші, і тим більше шкода, що знаєш, які часом гроші вбухують в хороші ідеї, і як їх вміють спустити на ніц. Дядько-сторож пустив на теритоію з наметом. Ще й показав, де взяти воду і молоко. При тому вранці навідріз відмовився від грошей. Як і пані, в якої брали молоко. До того ж вона ще й пригостила дітей кремзликами зі сметаною. Люди там - окрема тема. Фантастистично щирі, відкриті і безкорисливі.

Нині ми вже снідали в Косові, і наступним місцем вражінь був музей визвольних замагань. Ще один приклад, коли справжня любов до справи і ентузіазм дозволяють зробити за копійки велику справу. В експозиції на одну кімнату ми простирчали дві години, і ледве звідти діей витягли. І ніякого "не рухати, руками не торкатися". Все брати, все рухати, все міряти, натискати тощо.

Потім був перевал в страшну грозу, і зараз стоїмо в Верховині, в місцевих автомайстрів. По вчорашніх колдобинах позакидали свічки так, що вони не пропалюються, і збили запалювання. Плюс, як виявлося, в Косові на WOG жахлива 92-га. Тож якраз в ту зливу і на вузькій серпантинній дорозі на перевалі машина почала шарпатися і глохнути на холостому. Тому, поки копаються в карбюраторі і свічках, я зловила мтс, і поки не здохла батарея, шрайбаю :)

Фотки будуть вже мабуть після повернення. Хіба би в Ужгороді зловили халявний вай-фай.
uka_didych: (дякую)
Я останнім часом мало пишу і мало читаю - трохи минулий рік вирішив показати нам зуби наприкінці.

Чоловік потрапив в лікарню, його пневмонія виявилася серцевою недостатністю, а плями на рентгені - від накопиченої через це води :(  Відповідно, призначені ліки тільки усугубилии ситуацію. Після 10 днів на капельницях все, дякувати Богу, внормувалося. Принагідно хочу розвіяти міф про Топольну як про коновальню. Пристойні там лікарі, уважні медсестри, ніхто в кишеню не дивиться.
Зараз чоловік вдома, ще на таблетках і з забороною піднімати щось важче від 5 кг, яку порушив уже через день...

Власне через цю хворобу наш переїзд на Сихів вивився зовсім сумбурним, і до свят ми як завжди неготові. Місяць жили на коробках, бобуло не до того, в дітей карантин, лишити їх, щоб щось  докупити, ні з ким. Машина зламалася, чекає весни. Потрібен кузовщик, а це в такх дебрях, куди заїхати можна лише по сухому. А суху погоду ми прогавили.

Але перед Новим роком все почало налагоджуватися. Пару днів відлиги дозволили перегнати нашу машину з місця поломки під дім (колеса літні, міняти нема сенсу бо їздити не будемо), брат (теж зимою не хздок, бо нема досвіду) взяв свою, і ми поперевозили купу потрібних йому і мені речей, плюс зробили серйозніші закупи, Отримані мною в переддень НР гроші дозволили таки купити телевізор (ніні, обіцянку на фейсбуку не слухати Яника ми не порушили, натомість дивилися чи то покер чи то маги-колимаги на Мега каналі, переключили рівно на гімн, тоді побачили морду Азарова, і повернули назад). Телевізор купувал не без приколів. Повелися на акцію від Фоксмарту про знижку 500 на кожну тисячу. За умовами там виглядало так: на кожну повну тисячу покупки дають 250 грн знижки  і купон, який дозволить отримати ще 250 грн знижки на кожну тисячу наступної покупки до 15 січня. Спершу ми тяжко шукали те, що нам треба, аби воно підадало під акцію, потім нам почали втирати, що ми неправильно зрозуміли, і на ті по 250 грн треба вибрати покупку. Але коли продавець побачив, що я готова розвернутися і піти, то змилостивився і зробив таки знижку. Вчора тато з тим купоном пішов купувати плиту, і почув ту ж пісеньку про вибір подарунку. Подзвонив мені, я провела інструктаж, через пів години вже оформляли на касі товар зі знижкою " як виняток, першим покупцям з купоном". В результаті, хоч фоксмартівські ціни без знижок і вищі трохи за фокстрот з моєю 7% знижкою (ги, там теж були приколи з акцією), але сумарно зеконмлені 2250 таки суттєво.

Ну а на НР я таки плюнула на всі недоробки і неготовності вдома і в неділю ми мали нашестя дітисьок - запросили друзів з її трьома донями (а в січні чекають сина - отак!). Ледве порозганяли дітей в 11й вечора. А вчора ще й сходили на Рапунцель (нічо так мультик), благо кінотеатр тепер майже поруч, а потім сімейний похід в Арсен (як звучить!) для реалізації щорічної традиції, котра цього року ризикувала бути порушеною, - кожне дітисько вибрало по іграшці на ялинку.

Всьо, НР закінчився, скоро Різдво, а ще в мене знову робота. Так що мене знову тут нема.

Веселих свят, друзі!
uka_didych: (копійка)
Отже, ми повернулися з відпочинку.

як це було. частина 1 зі знимками ) далі буде, як стане натхнення.
uka_didych: (мандри)
Кам'янець-Подільський, Хотин, Миколлаїв, Одеса, Очаків - можливло ми там будемо.
0504312646 -дзвоніть, смсіть, в неті мене не буде.
всім папа
uka_didych: (копійка)
Нарешті отримала на руки права. Стережіться!
uka_didych: (копійка)
Внутрішній іспит 20 з 20.
В пятницю в ДАІ.
Піти здавати на обум, чи шо?
uka_didych: (мандри)
У вівторок приїжджали Нитка з Андрієм. Їм не вдалося взяти квитки до Миколаєва, то ж ми зустрічали їх з потяга в Одесі. всього потроху і кілька знимок )
uka_didych: (мандри)
Прирїхали ми в неділю ввечері, а в понеділок першим ділом пішли на пляж. Вітер був сильний і мені було холодно лізти у воду (чоловік, звісно, тут же пригадав мені зимові купання в Опорі). Діти з татом покупалися, але Богдан зважив на моє стогнання і запропонував їхати в Ольвію. Дарця, почувши про розкопки, застрибала на одній ніжці, ми спакувалися і поїхали. На під'їзді до Парутина згадали, що це понеділок, музейний вихідний, але там виявилось відчинено. Екскурсію м не брали, і як виявилося, не дарма. Місцеві охоронці за сумісництвом непогані екскурсоводи. Всюди поводив, все розповів. На дитячі намагання лазити по каменях сказав "взагалі-то не можна, нас за це сварять... але ж це діти, ми самі недавно такими були..."
Фотографій з Ольвії багато, але більше прицільно знімали камені для Марчика [livejournal.com profile] leomarek , а діти носилися по всій території, тому цікавого для загалу мало.

uka_didych: (мандри)
Вранці ми почали знайомитися з місцем, господарем, умовами.
До нашої диспозиції була двоповерхова дача на березі Березанківського лиману. Навпростець до води було хвилини 2 ходу, до пляжу - хвилин 5.
ще подробиці і фото )

March 2017

S M T W T F S
   1234
5 67891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 20th, 2017 10:40 am
Powered by Dreamwidth Studios