uka_didych: (Default)
 Рубрика ‪#‎мамаволонтер‬

Вчора перед виходом закалапуцькала налисники (не через масляну - в нашій сімейній традиції цього нема, - просто захотілося). Розраховувала ввечері насмажити і зробити начинку. Дорогою додому купила серця. 
Приїхала - Риська вже смажить. Лається, бо в нашій півсотлітній пательні вкотре перегоріла ручка, треба тата, щоб виточив нову.
- Мама, треба нормальну пательню!
- це чудова пательня!
- Я хочу тефлонову!
- Поки я тут господиня, тефлону в цій хаті не буде. Це прекрасна пательня, просто приїде тато і зробить нову ручку.
- Шо-шо? Хто господиня??? Мам, коли Ти останній раз на кухні щось робила?

блін...

Поки я пішла в ванну, діти досмажили налисники, принесли з пивниці мармоляду, поїли, доварили серця, і схрумали їх, як насіння. Навіть мені десяток лишили...

uka_didych: (keep)

Вже давненько Ліді подарували верблюдика. При натисканні на щось він грав, і в нього світилися очі. Потім батарейка здохла, тато розкрутив, подивився, що там таблетка, і сказав "якось куплю". Але почалася революція, і стало не до верблюдика.

Вчора Ліда виколупала і загубила кнопку з калькулятора. Оскільки той калькулятор не особливо комусь потрібен, Дарка нині захотіла подивитися, що всередині калькулятора, і розкурочила його.

Поки Дарка бавилася з уламками, Лідка кудись зникла, і за кілька хвилин забілілінькав верблюдик.

Дитина впізнала, що батарейка така сама, поцупила її, розкрутила верблюдика і поміняла батарейку...

uka_didych: (keep)
Я мушу собі це зберегти для історії, бо хто зна, чи потім знайдеться, а воно таки дуже цікаво.

shk4shk3
shk2shk1
uka_didych: (keep)
Години 2 тому виходжу в коридор, в кімнаті в Дарки світиться. Думала - читає, а ні. Увімкнений ноут, сидить  Вконтактах. В одній вкладці - приватний чат з однокласниками, в другій - сторінка групи "Школярі - за ЄС". Вони завтра на мітинг намилилися, бодай їм добре. Довелося провести виховну роботу.


А ще я боюся вимкнути компутер і піти спати. Після сьогоднішнього ранку, коли я майже годину не могла додзвонитися до Богдана, в мене фобія...
Я біля 3ї погасилася, а в 7й встала Дарку відправити до школи, а Рись на змагання. Збиралася ще додрімати, але вирішила увімкнути фоном 5й канал...
uka_didych: (діти)

Лідка взялася кидати дартс.
Богдан: "підійди ближче"
"Та ні, я звідси кидала вже."
"Куди, в стінку?"
"Ні.... не тільки..."


Дарка, переписуючи на чисто ДКР з фізики. Тема, яку вона пропустила і ми з нею розбирали за чужим конспектом, а потім вона три дні пихтіла над задачами.
"Н-дя, мені б ще одну таку ДКР, і я б ті задачі як горіхи..."
"А тепер уяви, що це почув хтось із твоїх колишніх однокласників"
"Гм... докотилися... Але є один позитив: я тепер знаю принцип роботи ровера, будову витягу з криниці і що таке шків."

І це ж не повний місяць, а як підхід помінявся...

uka_didych: (діти)
В Риськи вітрянка по другому колу.
Тільки висипка, наразі без теиператури.
Добре, що я довідалася про контакт, а то би зараз шукала причини висипки.
Тепер йду гуглити, як довго сипле, і чи не може це бути сигналом, що щось не так з імунітетом.
uka_didych: (діти)
Поєднання двох непереборних сил, як ото спека і завал з роботою, змусили мене до нового етапу "відпускання" дітей. Поїхали роверами на річку. Самі. Спершу в режимі "скупалися - додому", а потім "вилізли з води - подзвоніть".

Тільки мамі моїй не кажіть, їй і так вистачає приводів до переживання за внуків з такими то безвідповідальними батьками. Щоправда, чітко пам'ятаю, як після свого другого або третього класу вчила плавати Маркіяна, який тоді був якраз у Лідчиному віці. І на річці ми точно були без дорослих. Але ж то "були інші часи" (с)...
uka_didych: (діти)
Вчора поза північ плели з Даркою байки. Була шалена спека і навіть з вікнами на розтвір заснути не виходило.

Розмова почалася теми церковних піснеспівів (моя двоюрідна сестра співає в Рожнятові в хорі, і ми обговорювали їхній спів), перейшла до теорії імовірності, незалежних подій і біному Ньютона (розказувати, що таке біном Ньютона в темноті, без паперу й ручки - круто), а потім плавно перейшла до життєвих спостережень.

- Мам, в мене таке відчуття, що ми деградуємо. От дивися, раніше ми бавилися, і в Софії, і в дворі, щось придумували, якісь стратегії, сценарії, ті ж комп'ютерні ігри переносили в реал. Ділилися на команди, фантазували... А тепер - м'яч, "паровозік", хованки та й по всьому...

- виросли? дитячі ігри "не пасує"?

- а "паровозік" пасує?

Прийшли до висновку, що не соромно показово "впадати в дитинство", там де ніхто не запідозрить, що Ти не вдаєш дитину, а відчуваєш себе нею. А от ті ігри, які бавилися ще рік тому - соромно, бо поводишся як "малолєтка".

- мам, але ж ми і є "малолєтки". Нащо вдавати з себе дорослих? Це ж набагато смішніше виглядає. От підходить до тебе шпанюк, метр з кєпкою, і починає "наїжджати", як "крутий пацан", мат-перемат. А воно ж 10 хвилин тому пірамідки в пісочниці ліпило, поки його друзі гуляти не вийшли. Ну смішно ж...


Хороша дитина. Вреднюща останнім часом, але така хороша :)))
uka_didych: (діти)
Щось трохи важко...

Після тижневого відпочинку залишилася в Рожнятові сама з дітьми, бабусею і купою роботи.

Діти трохи перестуджені. Так і не розберу, чи в Берегово перестудилися - вітер був холодний, а голови мокрі, - чи таки вірус підхопили. За перебігом більше схоже на вірус, але контактів наче б то і не було. Тим не менше, вже відкашлюються, і слава Богу.

В Дарки почалася підліткова криза. На прохання щось зробити часто чую "не буду", але наразі вдається гасити, то прикрикнувши, то пояснюючи. І гризеться з Лідкою шалено. Лідка наймолодша, розбалувана, діставуча, а Дарка не терпить посягання на свій простір. В неї то дуже гостро.

А Риська то виніс мізків. Енергія з неї так і пре. Вона звикла до активного життя, щоденних тренувань, а тут - розслабон, а читати, на відміну від Дарки, їй не хочеться. З одного боку, то добре, бо маю від неї багато допомоги - і на кухні, і зганяти в магазин, і прибрати - вона безвідмовна. З іншого це проблема, бо не пасує її ганяти, коли інші б'ють байдики, а іншим зовсім не горить до роботи. Ну і коли якоїсь такої роботи нема, то вона собі її шукає і в процесі виносить всім мізки. Для прикладу, нині в нас в планах тортик і фаршировані перці, то вона вже від учора поривається молоти печиво, раз 5 збиралася робити крем з гарячого згущика і що 10 хвилин питає мене щось про перці (а коли, а в якому баняку, а що ще треба готувати, а воно ще не вистигло, а можна я ще дочищу і т.д.). Крім того вона вже тиждень намотує круги довкола пакетиків з насінням і поривається щось сіяти. Нині таки пішла, скопала кицик в квітнику і посіяла гвоздику, все це супроводжувалося купою питань, коментарів тощо. Зважаючи на те, що я намагаюся паралельно працювати, це все добряче виводить з себе. Але намагаюся не прибити.

Зараз спека. Діти взялися мити машину (Богдан лишив її тут на тиждень), просять підключити шланг до мотору з криниці. Довелося відмовити, бо ж пообливаються, а ще не здорові - і знову виносять мізки.

Одним словом, тре нерви лікувати або терміново викликати Богдана - в них відразу з’явиться об’єкт для прикладання зайвої енергії...
uka_didych: (діти)

Це було в далекому 91му.

Я брала участь в міській олімпіаді з математики, з тріском її провалила, бо на нервах мене підвів шлунок, і весь час мене нудило, було не до задач.
Але перед олімпіадою нас усіх зібрали в актовому залі "червоної" школи на Городоцькій, і тоді я вперше почула таке чудернацьке для того часу слово "ліцей".

Зараз я навіть не пригадую, де були іспити - точно не в теперішньому приміщенні ліцею. Коли тато привів мене на математику, для нього то було просто моєю забаганкою. Я хвилювалася, а він - ні. Я була круглою відмінницею, математику ловила на ходу, але тато цілком здавав собі справу, що на фоні слабенького класу це нічого не означало.
А потім виявилося, що математику я написала дуже непогано.

А потім була фізика. Я не пригадую своїх емоцій, як і самого іспиту. А от тато (заядлий курець) в якомусь коридорі під класом зі жменею згрижених сірників стоїть у мене перед очима уже 20 з гаком років...

І от прийшла моя черга гризти сірники...
Завтра фізика, позавтру математика.
Дитина не хвилюється (здоровий пофігізм - велика штука)
Я собі місця вже не знаходжу...
Помоліться за нас...

uka_didych: (діти)
Вже є на сайті завдання.
Участь можуть брати учні 4, 5, 6 класів
Не залежно від того, чи брали участь у попередніх турах
uka_didych: (діти)
Орисі на ДН подарували Тільду.

Потім вона захворіла.
Три дні від ранку до вечора, і....
фото )

Лідка теж здивувала.
На праці ліпили з пластиліну казкових тварин за картинами Марії Приймаченко. Принесла додому отакого лева:
грррррррррр.... )
uka_didych: (га?)
Відкрила зошит дитини з читання (вона встигає з ним в класі, але інколи перевіряю, чи чогось не прогавила).
Кинулося в очі завдання "Знайдіть спільнокореневі слова"
Закрила зошит і подивилася на обкладинку - таки він.

Здається, я щось в цьому житті пропустила...
uka_didych: (sova)
Вчора Дарка made my day. Двічі.
Вперше, коли на питання "що таке зеніт?" відповіла "вроді команда якась".
А вдруге вже ввечері. Вона малювала і ми балакали про справи в школі, про навчання, про те, що вона щось прохворіла-прогавила на фізиці і в'їжджала вже на контрольній. І тут раптом:
- Мамо, а яку я гарну теорему в геометрії знайшла! Там таке шикарне доведення! Таке... Ну от гарне, красиве... Я навіть не знаю, як то пояснити...

Теорема - про суму кутів трикутника, і доводиться через домальовування через вершину прямої, паралельної основі, - звичайнісінька теорема з курсу 7 класу. Але дитина знайшла в ній естетику і була щиро захоплена цим, ну а я - тим, що вона бачить естетику в математиці. Досі тішуся цим - пишу і сама до себе посміхаюся.

А ще була нині в ліцеї. З наступної суботи починаються підготовчі заняття. 
Шпарка в паркані зі сторони поліклініки на Виговського досі існує. Пройшла крізь неї (хоч і не солідно 35-річній тітці крізь шпари в парканах лазити), - наче крізь браму часу, аж защемило.
Щось у мене настрій меланхолічний нині...
uka_didych: (діти)
Сьогодні вранці ми з мужем знайшли біля ліжка подарунки від святого Миколая...
В мене горнятко, повне зернят кави, а в нього - шкрабачка для льоду до авта.
Певно, на обідах економили...
Як же скоро вони виросли...
uka_didych: (Default)
Начитавшись у  [livejournal.com profile] helma про організацію побуту з дітлашнею, організувала своїм старшим чергування на кухні. В обов'язки чергового входить миття посуду і прибирання на кухні після їжі. Робила це радше з виховною метою, бо щось мені виглядало, що оте миття посуду особливо часу не забирає.
 
Триває вже місяць. І знаєте що? Це капець, яка допомога!

А заодно розкрилися цікаві особливості дітей. Дарка, яку до роботи треба гнати силою, і яка на початку з усіх сил опиралася новій "трудовій повинності", як тільки усвідомила, що не відмажеться, - чемно, без нагадувань, акуратно і докладно виконує свій обов'язок. А от господинька Риська так і норовить "забути", "не помітити" баняка і ще всіляко схалтурити :)
uka_didych: (Default)
Що ближче вересень, то більше мені не хочеться давати Ліду в 1й клас...
Але ж 7 з половиною - явно пізно.
Скажіть мені щось про це...

Тільки не треба про хоум-скулінг, я не про це. Я про звичайну державну українську школу...
uka_didych: (га?)
Люди, а в нас якось регулюється відпуск лікарських засобів дітям?

В Рожнятові ми живемо "за рікою", до центру і більшості крамниць треба трохи йти. Мені зручно посилати всюди дітей з роверами.
Коли Риська сама купила пластир, бо натерла ногу, я це сприйняла нормально. Коли бабуся попросила купити її валідол, в мене проскочила думка, що воно щось не так, але це препарат відносно безпечний, його часто купують і т.д.
Коли сьогодні вранці ми виявили, що в бабусі закінчився полькортолон, то Риську я послала в аптеку за принципом "ану ж раптом", морально була готова збиратися і йти сама.
Її навіть не спитали, кому і навіщо. Просто взяли гроші і дали препарат...
Ні, мені звісно добре і зручно. Дитині - розвага, мені - зекономлений час, але... Це нормально?
uka_didych: (Default)
Друзі садогородоводи, а підкажіть но чайникові...

Дитина (та, що Риська, хто ж іще?) дісталася, що хоче щось посадити і доглядати. Що можна зараз посіяти-посадити, так щоб до середини серпня воно дало врожай? Бо я і грядки - дві несумісні речі...
Як варіант - якісь квіти, тут розсаду можна купити. Але щось багаторічне і невибагливе, щоб не довелося на зиму викопувати чи якось спеціально прикривати, бо робити це буде нікому - з першими холодами бабусю забирають, і хата порожніє.
uka_didych: (зануда)
Риська прочитала Пеппі Довгапанчоху. 
Тепер у мене в хаті тільки й чути, що "Пеппі", "Томмі", "Аніка", "злазь з мого коня" і т.д. А Риська бігає з криво заплетеними косичками, в які вплетено стрічки, і норовить натягнути на себе мою нічну сорочку (ну бо тато в нас не спить в сорочці).
І вона таки справді схожа на Пеппі - кирпатий носик, ластовиння і дві тоненькі кіски :)

Дарця читає все підряд. Навіть, якщо нецікаво. Минулого тижня взяла в бібліотеці "Крихітку Цахес".
- Якесь воно нудне.
Через пару днів бачу - читає.
- Що, пішло Тобі? 
- Нєа, далі нудне.
- А чого читаєш?
- Не знаю... Якось не хочеться кидати...

А от Рисі треба, щоб пішло. Якщо книжка нецікава, вона її читати не буде. В програмі є "Том Соєр", то подужала від сили сторінок десять і лишила. А от Пеппі - ковтнула на одному подиху.
Так цікаво, коли діти приносять з бібліотеки ті самі примірники, які свого часу читала я. І коли Дарця хвалиться, що її запустили в сховище, щоб вона собі знайшла щось читати. Як і мене колись пускали...
За ці 20 років тут змінилося вже кілька бібліотекарів, але оте бажання, щоб діти читали, таке враження, що передається в спадок. Нажаль, у Львові ні в шкільній бібліотеці, ні в районній на Сихові я такого не спостерігала :(

March 2017

S M T W T F S
   1234
5 67891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 12th, 2025 10:19 pm
Powered by Dreamwidth Studios