До вчорашньої дати

[uka_didych]

Геніально від Ігора Жука

...І світ збагнув, що ми в нім – не останні,

Вивчав слова „Хрещатик” і „Майдан”...

То хто ж це там блукає по Майдані

Під тихий дзенькіт порваних кайдан?

Чи Воїн Світла зняв іржаві лати,

Чи ложки б’ють у мисочки борщу?..

Тоді і сніг не міг нас подолати –

А зараз вистачає і дощу...

Такий сумний діагноз – ця зневіра;

Від голови до кінчика хвоста

Ми гнали з себе і раба, і звіра,

А вигнали – лишилась пустота.

А прапори на вудлищах тріпочуть,

На них – і „Р”, і „К”, і „П”, і „Б”,

Вони до нас всередину так хочуть! –

Щоб ми у собі не знайшли себе.

А ми шукаєм – о, як ми шукаєм! –

Кого ми тільки в собі не знайшли! –

Там бідна Герда бігає за Каєм, 

Там ремигають чіпчині воли...

Бандура пише ноти балалайкам,

І ті, сердешні, корчаться від мук, 

Коли могутнім тримільйонним "лайком"

Maydan.ua заповнює Фейсбук.

Comments

[lvivil.livejournal.com]

є іскра)